15 червня – Всесвітній День захисту людей похилого віку, також відомий як Всесвітній день поширення інформації про зловживання відносно літніх людей. Цей день був започаткований резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у 2011 році, щоб боротися проти дискримінації та насильства щодо старшого покоління. Свято підкреслює, що люди похилого віку є важливою частиною суспільства, і закликає до уважного ставлення та захисту їхніх прав. За даними ВООЗ, до літніх людей відносять осіб від 60 до 74 років.
Цього дня відбуваються події, покликані привернути увагу до потреб і прав старшого покоління. Одним із таких заходів стала тематична книжкова виставка «Роки як птахи у вирій летять», що відкрилася в головній читальній залі комунального закладу «Публічна бібліотека Первомайської міської ради»
Це день, коли ми на мить зупиняємось у щоденній метушні, щоб віддати шану тим, чий життєвий шлях був довгим і непростим, але гідним і сповненим мудрості. Це не просто дата у календарі – це нагода замислитися над цінністю людського досвіду, стійкості та духовної сили, що приходять із роками.
Наша виставка покликана не лише вшанувати людей поважного віку, але й нагадати суспільству: старість – це не лише про вік. Це про досвід, пам’ять, силу характеру й нескорений дух, який не згасає навіть у найважчі часи.
Сьогодні, коли Україна переживає тяжке випробування – повномасштабну війну, саме старше покоління нерідко стає моральною опорою для молодших. У багатьох містах і селах бабусі й дідусі залишаються хранителями дому, носіями родинної історії, людьми, які вже пройшли через втрати, окупації, руйнування й відбудову. Їхня витримка, їхні спогади – це неоціненне джерело сили, що об’єднує нас у боротьбі за майбутнє.
На виставці представлені твори українських і зарубіжних авторів, які з особливою теплотою й пошаною змальовують літніх людей – як носіїв традицій, мовчазних свідків епох, голосів пам’яті.
Особливу увагу на виставці приділено книгам-сповідям, автобіографіям і свідченням про пережиті війни, голодомори, репресії, а також про силу віри, надії та родинного тепла. Кожне з цих видань – це щирий і глибокий людський досвід, що торкається душі та допомагає осмислити нашу спільну історію.
Життя безжалісно несеться круговоротом навпростець,
А може сниться чи здається оця постійна круговерть.
Переплітаються надмірно слова, події, ночі, дні –
Все - ніби в танці неймовірнім, все-ніби мариться мені.
За мить мереживо мінливе змінило плетиво своє:
Учора що було важливе, сьогодні вже таким не є.
Немов в театрі ми, у п’єсі, де кожен автор сам собі –
Усі акторські інтереси: сам в радощах і сам в журбі.
