В читальній залі головної бібліотеки зібралися поціновувачі українського театру, щоб вшанувати пам’ять видатної корифеї українського театру, неперевершеної актриси та співачки, чиє ім’я золотими літерами вписане в історію українського театру та культури нашого міста — Єфросинії Зарницької. Жінки, чий голос зачаровував, а акторська гра змушувала плакати та сміятися тисячі глядачів по всій Україні.
Її життя було спалахом. Вона не просто грала на сцені — вона жила нею, даруючи глядачам усю пристрасть своєї душі. Минають роки, змінюються покоління, але світло її таланту продовжує зігрівати наші серця. Біля портрету акторки квіти та запалена свічка.
Нехай ця свічка стане символом незабутньої шани, живого спогаду та вдячності за той величезний культурний спадок, який вона залишила.
У книзі «Єфросинія Зарницька. Життєвий шлях та світоглядно- естетичні погляди» авторка Тетяна Кінзерська писала: «Серед імен, які прикрашали афіші українських театральних труп ХІХ -ХХ століть, ім’я
Є. Зарницької – зірки національної сцени, творчість якої впливала на формування духовного простору епохи, займало особливе місце. Слава супроводжувала актрису впродовж багатьох років її сценічної діяльності, а забуттям була покрита пам’ять про неї по смерті.»
Народилася актриса 16 лютого 1867 року в Одесі, де і пройшло її дитинство. Розпочала сценічну діяльність у трупі видатного режисера Марка Кропивницького, згодом грала в колективах Миколи Садовського та Панаса Саксаганського.
Зарницька володіла сильним ліричним сопрано та драматичним талантом, завдяки чому вважалася ідеальною виконавицею ролей, де гармонійно поєднувалися спів, слово і пластика. Володіючи сильним драматичним сопрано, Зарницька блискуче виконувала провідні ролі в класичних виставах: Одарка («Запорожець за Дунаєм»), Харитина («Наймичка»), Галя («Назар Стодоля»).
Останні роки життя акторка провела у місті Первомайську. Тут вона й відійшла у вічність 30 червня 1936 року і була похоронена на кладовищі в районі школи №1
Про видатну акторку розповіла краєзнавиця Тетяна Хмара, яка була ініціаторкою встановлення пам’ятної дошки на кладовищі.
Історія оживає, коли про неї говорять із любов’ю та шаною. Адже театр і поезія завжди йшли пліч-о-пліч у житті нашої славетної землячки. І тому у виконанні Наталії Клименюк прозвучав вірш Григорія Усатюка «Пам’яті Єфросинії Зарницької»
Кожне слово цього вірша відгукується в серці. Єфросинія Зарницька вміла торкнутися найтонших струн людської душі, і сьогодні її мистецтво продовжує жити у віршах та спогадах.
Зарницька була не лише акторкою, а й сильною творчою особистістю, що жила Україною, її культурою та піснею. І сьогодні її ім’я продовжує жити. На її честь проводяться фестивалі та конкурси, а Центр культури та дозвілля у Первомайську з гордістю носить її ім’я.
Мистецтво безсмертне, доки ми пам’ятаємо тих, хто стояв біля його витоків. Схиляємо голови перед талантом нашої видатної землячки.
Нехай українська пісня та театральне мистецтво, яким присвятила своє життя Єфросинія Зарницька, вічно живуть у наших серцях!
Пам’ять про людину живе не лише в усних розповідях, а й на сторінках друкованих видань. Вони зберігають подих часу, тогочасні емоції глядачів та оцінки критиків. Спеціально до сьогоднішнього вечора у нашій залі підготовлено унікальну виставку. Тут зібрані рідкісні книги, історичні дослідження, а також газетні публікації різних років, присвячені життєвому та творчому шляху Єфросинії Зарницької.
