14 травня в читальній залі головної бібліотеки відбулась презентація книги Марії Ворбйової «В лабіринтах осені». В заході взяли участь члени клубу людей елегантного віку «Гармонія», користувачі бібліотеки, члени літературного об’єднання «Зажинок», поціновувачі поезії, друзі та родичі Марії Воробйової (всього 24 особи). Творча зустріч пройшла в дружній невимушеній обстановці.
На початку заходу була оголошена хвилина мовчання в пам’ять про загиблих в російсько -українській війні, прозвучав вірш авторки «Хвилина мовчання».
Провідний бібліотекар Григоренко Антоніна коротко ознайомила присутніх з темою зустрічі і короткою біографією пані Марії та зачитала епіграф до її книги “Життя – не мить, життя – це вічність, життя–це люди на землі. Це клятва милого на вірність і хліб на вашому столі».
А далі пані Марія Автономівна поділилась своїми спогадами про те, чому і коли вона почала писати вірші? Коли і де був надрукований перший вірш? (газета «Ливарник», обласна газета «Ленінське плем’я» і стаття «Муза в робочій спецівці»).
Де ще друкувались її твори? (В місцевих газетах «Прибузький вісник» та «Всесвіт», а в 2009 році її вірші ввійшли до Літературного альманаху «Степове многоріччя», Літературного об’єднання «Зажинок»).
Дуже плідним у творчості пані Марії був 2025 рік. ЇЇ вірші були надруковані в альманахах «Колос», «Стожари» та вийшла книжечка «Крила надії», про ці видання підготувала презентацію бібліограф Ганна Усатюк, а озвучила Наталя Клименюк.
Родзинкою зустрічі було читання вірша «Українська мова» учнями Первомайської гімназії №9, яких підготувала бібліотекар гімназії Ольга Островська.
Роки роботи, творчість, пошуки, злети і падіння! Жінка в книзі – не тільки авторка, це зібраний образ тих, хто і колись і тепер страждають від емоційно-негативного наповнення життя, залежності від чоловіків, часто – тиранії дітей, щоденної боротьби за існування, прання та кухні, проблем і капризів членів сім’ї, а ще – систематичною недостатністю найбруднішого додатку до вище перерахованого – грошей. Читаючи про долі цих людей, викарбовується і образ самої письменниці – мудрої жінки, загартованої життєвими негараздами, і щасливої обраною дорогою та обдарованою зустрічами та спілкуванням з людьми, які пишуть нашу історію сьогодні. Це вірші про війну, про наших героїв, які захищають нашу країну, яку так любить пані Марія. Вона, як і ми всі чекає перемоги. Ганна Татуревич прочитала вірші про війну.
Марія Автономівна дуже творча людина. 40 років свого життя вона присвятила сцені. Співала в ансамблі «Алмаз», «Чиста криниця» та в хорі ветеранів. Тому музичним дарунком були для неї українські пісні у виконанні учасників хору ветеранів.
Закінчилась презентація словами: “Стежки, якими йдуть життям люди, мережать історію. Від цього вона багатовекторна і нагадує плетиво, де нитки то переплітаються, то розходяться, щоб ще колись, можливо, перетнутись знову. Написане пані Марією мереживо – кольорове, а не одноколірне. Бо таким є життя, і таким вона його прагнула показати»
