Ліна Костенко — одна з найвидатніших українських поетес ХХ–ХХІ століть, письменниця, громадська діячка та моральний авторитет для багатьох поколінь українців. Вона народилася 19 березня 1930 року в місті Ржищів. Дитинство провела в Київ, де й почала формуватися її любов до літератури. Після школи навчалася в Київський педагогічний інститут імені О. М. Горького, а згодом закінчила Літературний інститут імені О. М. Горького. Уже в 1950-х роках вона заявила про себе як талановита поетеса. Перші поетичні збірки — «Проміння землі» та «Вітрила» — привернули увагу читачів глибиною думки, образністю та щирістю.
У 1960-х роках Ліна Костенко стала однією з провідних представниць покоління українських митців, яке називають шістдесятники. Її творчість вирізнялася незалежною позицією, захистом української культури та прав людини. Через сміливу громадянську позицію багато її творів довгий час не друкувалися радянською владою. Незважаючи на цензуру, поетеса продовжувала писати і стала символом духовної свободи. Одним із найвідоміших її творів є історичний роман у віршах Маруся Чурай, у якому вона поєднала історію, філософію та глибоку психологію персонажів.
Творчість Ліни Костенко має великий вплив на українську літературу та культуру. Її поезія відзначається філософською глибиною, точністю слова та високою моральною позицією. За свій внесок у розвиток культури вона отримала багато нагород, зокрема Шевченківська премія — найвищу державну нагороду в галузі культури та мистецтва. Попри велику популярність, поетеса веде доволі усамітнений спосіб життя, рідко з’являється на публіці, але її твори залишаються надзвичайно актуальними й сьогодні, надихаючи читачів замислюватися над історією, культурою та духовними цінностями України.
