Сьогодні, 15 лютого 2026 року (2 лютого за юліанським календарем), християни східного обряду відзначають одне з дванадцяти центральних свят – Стрітення Господнє. У старослов’янській мові “стрітення” означає “радість” або ж “зустріч”
У цей день Діва Марія і Йосиф прийшли з немовлям Ісусом в храм, щоб принести Богу подяку за первістка.
В храмі їх зустрів Симеон Богоприємець. Симеон уособлює людство, тому що він чекав пришестя Христа, і він, вже згідно із переданням, жив близько 300 років. Симеон бере немовля на руки та промовив: “Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили мої очі спасіння Твоє, яке Ти приготовив перед лицем усіх народів, світло на просвіту язичників і славу народу Твого Ізраїля”. У немовляті Ісусі Симеон відразу визнав Месію. Праведний Симон вважається свідком Божественного походження Христа.
Історія свята сягає своїм корінням ще III-IV століть. Тоді вперше зустрічаються у творах згадки про святкування Стрітення. Офіційно ж свято було визнане у Візантійській імперії 542 року під час правління імператора Юстиніана.
Цього дня віряни обов’язково йдуть до церкви. Зазвичай святять воду і свічки. Останні називають “громичними”. Їх заведено запалювати під час грози, щоб вберегти своє життя і худобу. Воду ж потрібно було набрати до нового посуду, який ще не використовувався. Посудину з освяченою водою приносили додому і берегли. Вірили, що вона має цілющу силу і здатна вилікувати будь-яку хворобу.
