На тлі складних викликів нашого часу питання єдності та взаємодії національних спільнот набуває особливого значення. Захід, який відбувся наприкінці минулого тижня в Одесі за ініціативи ДЕСС та підтримки обласної влади, став не просто формальною зустріччю, а справжнім віддзеркаленням цієї істини. Форум зібрав представників національних громад та корінних народів південного регіону, експертів, дипломатів, а також представників центральних і місцевих органів влади для відвертої розмови.
Цей майданчик дав змогу обговорити виклики, з якими стикаються національні спільноти, а також продемонстрував, як державна підтримка та спільні зусилля можуть відкрити нові можливості. Атмосфера дискусій нагадувала не сухий протокол, а живий діалог, у якому кожен голос був важливим і почутим.
Держава і громади: спільний рух назустріч
У вступному слові голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський наголосив: сьогодні Українська держава не лише декларує, а й реалізує системні кроки для підтримки та розвитку національних меншин і корінних народів. Ці слова задали тон подальшій роботі.
Чотири дискусійні панелі, що відбулися протягом дня, стали своєрідними «точками концентрації» найактуальніших питань: від європейської інтеграції до захисту країни у війні, від молодіжних ініціатив до стратегічних викликів — кожна панель стала простором для відвертого діалогу й вироблення рішень.
Євроінтеграційний вимір: синергія зусиль
Особливу увагу приділили питанню європейської інтеграції. Ігор Лоссовський, заступник голови ДЕСС, нагадав, що саме служба відповідає за виконання однієї з семи ключових рекомендацій Єврокомісії — реформування українського законодавства у сфері етнополітики. Він представив напрацювання: Дорожню карту з верховенства права та План заходів із захисту прав національних меншин, які вже схвалені Європейською комісією та українським урядом. Обговорили також план реалізації Ромської Стратегії: здобутки 2024–2025 років та пріоритети на 2026–2028 роки. Наразі проєкт цього плану відкритий для обговорення. Дуже важливо почути думку громадських організацій, що представляють ромську меншину, щоб врахувати їхні пропозиції та зробити план максимально ефективним і корисним.
Культурна спадщина під час війни
Окрема увага була зосереджена на питаннях збереження та розвитку культурної спадщини. Учасники наголосили: війна створила серйозні ризики для матеріальної та нематеріальної культури національних спільнот, а отже — потрібні нові інструменти її захисту. Одним із таких механізмів може стати диджиталізації.
З цього приводу представник Українського культурного фонду Дмитро Решетченко анонсував старт нового грантового сезону вже у листопаді та запросив представників національних спільнот і корінних народів подавати свої проєкти й отримати реальну підтримку для збереження та популяризації власної культурної спадщини.
Освіта як простір формування цінностей
Генеральний директор Директорату шкільної освіти МОН України Михайло Альохін у своїй промові підкреслив роль школи у формуванні культурного розмаїття: «Я щиро вірю у виховний потенціал освітнього середовища — не лише у цінностях, які сьогодні закладають вчителі, а і в тексті підручників. Освіта має змінювати наративи, тому в нових підручників, зокрема, з історії підкресена тема розбудови країни в умовах поліетнічності».
Водночас учасники наголосили й на ролі позашкільних ініціатив: саме вони дозволяють дітям доторкнутися до етнокультурної творчості. Але пролунала й тривожна статистика: орієнтовно 40 % української молоді протягом року не виїжджають за межі своєї області. Це означає, що значна частина підлітків просто не має можливості побачити й відчути багатонаціональне розмаїття України.
Сила спільнот у часи випробувань
Під час форуму особливий акцент було зроблено на досвіді регіонів. Фахівці з відділів міжнаціональних відносин Одеської, Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей поділилися своїми напрацюваннями. Вони говорили про взаємодію між органами влади, місцевим самоврядуванням та національними громадами, яка дає конкретні результати — від втілення ініціатив у сфері етнокультурного розмаїття до створення нових майданчиків для діалогу.
Попри надзвичайно складні умови війни — скорочення населення через вимушену міграцію та тимчасову окупацію частини територій — робота в регіонах не зупиняється. Навпаки, громади демонструють стійкість і готовність рухатися вперед.
Експерти наголосили на кількох пріоритетах, які потребують особливої уваги держави. Це створення нових центрів національних культур, підтримка прогресивних лідерів спільнот, розширення інформаційного простору. Звучала й важлива ідея відновлення видання газет рідними мовами та організації виїзних практик, що дозволять різним регіонам обмінюватися досвідом.
Згуртованість на практиці
Друга панель — «На захисті країни: національні меншини і корінні народ України під час російсько-української війни» — стала яскравою ілюстрацією того, як громади на півдні країни вміють жити разом і разом зберігати свої цінності. Спікери ділилися прикладами реалізованих проєктів, що об’єднують людей різного походження.
Керівник ГО «Кримські татари Одещини» Февзі Мамутов розповів, як їхній культурний центр із початком війни перетворився на справжній гуманітарний хаб. Сьогодні він продовжує допомагати військовим і цивільним, демонструючи, що кримськотатарська спільнота не стоїть осторонь. «Ми настільки потрібні нашій державі, наскільки вона потрібна нам. Тому тримаємось і працюємо далі», — підкреслив Мамутов.
Молодь як драйвер змін
Третя панель була присвячена залученню молоді до громадської активності та процесів прийняття рішень. Тут звучало багато прикладів, які надихають.
Зінаїда Прокопенко, ромська лідерка, радниця з адвокації «Голос Ромні», розповіла про ромських жінок, які взяли на себе роль лідерок у громадах і своїм прикладом змінюють не лише власне життя, а й життя навколо себе.
Представник ГО «Кримські татари Одещини» Ільяс Шейхіслямов додав особисту й теплу історію: «Цього року на заході корінних народів прапори підіймали українці, торік — болгарин. Це дуже круто! І мене радує, що мене постійно запитують, чи проводимо ми курси кримськотатарської мови для тих, хто не є її носієм». Популярність таких курсів зростає.
Ці слова стали символом відкритості й взаємоповаги, адже саме молодь сьогодні формує нові підходи до міжнаціональної взаємодії в Україні.
«Ми відкриті до співпраці. Закликаємо молодь долучатися до складу молодіжних рад і координаційних платформ із питань утвердження української національної та громадянської ідентичності. Це реальна можливість впливати на рішення, і формувати спільне майбутнє», – зазначила Наталія Гонтаренко, керівниця Управління утвердження української національної та громадянської ідентичності Міністерства молоді та спорту України.
Ярослав Кічук, ректор Ізмаїльського державного гуманітарного університету, наголосив на важливості співпраці з національними меншинами в освітній сфері. Він розповів про діяльність університетського Центру національних культур, який включає кілька підрозділів: Центр української мови та культури, Інформаційний Центр Румунії, а також Болгарський і Гагаузький ресурсні центри. Ректор додав, що в планах — відкриття й албанського центру.
Національні спільноти та корінні народи: виклики війни
У рамках четвертої панельної дискусії «Проблеми, з якими стикаються національні меншини (спільноти) та корінні народи України, та можливості їх вирішення» йшлося про найболючіше: становище громад на тимчасово окупованих територіях.
Ольга Куришко, постійна представниця Президента України в АР Крим порушила питання системного переслідування представників корінних народів на території тимчасово окупованого Криму окупаційною адміністрацією. Вона озвучила приголомшливі цифри: серед понад 200 політичних в’язнів півострова — 130 кримських татар, у двох справах стосовно України Європейський суд з прав людини підтвердив, що росія здійснює системну політику знищення корінних народів через політично вмотивовані переслідування, обмеження вивчення та використання кримськотатарської мови, відсутність розвитку та збереження культури та руйнування культурної спадщини: «Їхня мова в Криму нині фактично заборонена, проте, попри переслідування, вона живе — у закритих громадах, у родинному колі, у стійкому прагненні зберегти ідентичність», — наголосила Ольга Куришко.
Історикиня з ДП «Кримський дім» Гульнара Абдулаєва додала: „кримськотатарська мова нині заборонена в Криму, проте зберігається у закритих спільнотах, попри переслідування“.
Не менш болючу історію розповіла Олена Арабаджи, керівниця ГО «Спілка караїмів України». До повномасштабного вторгнення вона жила в Мелітополі й добре знає: саме представники національних громад першими зазнавали тиску від окупантів. Та навіть на відстані вони зберігають мультикультурність рідного міста.
Своїм прикладом надихає і громада українських болгар. Ігор Бондарєв розповів, як після виїзду з окупованого Приазов’я спільнота змогла відновити діяльність у Запоріжжі та реалізувати вже п’ять проєктів, серед яких освітні й національно-просвітницькі ініціативи.
Емоційним виступом панелі «Протистояння: корінні народи України на тимчасово окупованих територіях» стало слово заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу, колишнього політв’язня Кремля Ільмі Умерова. Його особиста історія тісно переплетена з долею всього кримськотатарського народу. Походячи з родини, яка була депортована у 1944 році, він із дитинства виховувався в глибоких патріотичних традиціях.
З перших днів російської окупації Криму Умеров відкрито та послідовно виступав проти анексії півострова. Ця позиція не залишилася непоміченою окупаційною владою. Його заарештували й притягнули до суду. Під час слідства, попри тяжку хворобу він пройшов через справжні тортури. Проте навіть нелюдські методи не зламали його волю. Навпаки — зміцнили його дух і переконання. Зрештою, під тиском міжнародної спільноти та внаслідок домовленостей між президентами Туреччини і росії, Ільмі Умерова було звільнено.
У своєму виступі він наголосив: «Якщо у кримських татар не буде Криму, кримськотатарський народ просто зникне з лиця Землі». Ця фраза пролунала як застереження й заклик водночас — адже питання існування Криму в Україні нерозривно пов’язане з питанням існування самого кримськотатарського народу.
Окремо Умеров зазначив, що упродовж усіх років незалежності українська влада лише точково реагувала на проблеми корінних народів. Лише тепер, із ухваленням Закону про корінні народи України, відкрилися нові й системні можливості для їхнього розвитку та захисту.
У рамках четвертої панелі «Національні меншини (спільноти) та корінні народи України: виклики і відповіді» начальник відділу етнополітики ДЕСС Віктор Коврей представив учасникам можливості державної підтримки ініціатив національних меншин. Він детально пояснив, які програми сьогодні дозволяють громадським організаціям отримувати фінансову допомогу для реалізації культурних, освітніх та суспільно важливих проєктів.
До обговорення активно долучилися представники національних товариств з різних регіонів України. Зокрема, голова Федерації грецьких товариств України Степан Махсма виступив із пропозицією створити центри національних спільнот при кожній обласній державній адміністрації. На його думку, це дозволило б регіональній владі ефективніше координувати співпрацю з національними меншинами та надавати їм системну підтримку.
«Діяльність національних спільнот — це не тільки культура й гастрономія. Це ще й соціальний, і економічний розвиток держави», — наголосив він.
Важливі акценти прозвучали і від Юрія Палічева, представника ГО «Болгари Херсонщини ім. Хана Кубрата». Він підкреслив: «Ми повинні бути інтегрованими в українське суспільство, адже без цього не зможемо досягти успіху в цій країні. Водночас важливо не забувати про своє коріння та вивчати його». Щоб цей баланс був міцним і реальним, він запропонував розширити представництво у Раді громадських об’єднань національних меншин України — включати не лише по одному представнику від кожної спільноти, а й по одному представнику від кожного регіону.
Окремо він звернув увагу на необхідність створення спеціальних освітніх курсів із питань національних меншин, а також на розвиток етнотуризму й сільського господарства. Ці сфери, за його словами, не лише збагачуватимуть державу економічно та культурно, а й сприятимуть збереженню та посиленню самих національних спільнот.
Значущість національних лідерів виходить далеко за межі культурного життя. Роман Шварцман, голова Одеської регіональної асоціації євреїв — колишніх в’язнів гетто та концтаборів, нагадав, що авторитет спільнот може впливати навіть на міжнародну політику. Він процитував свій виступ у Бундестазі: «І тоді Гітлер хотів убити мене, бо я єврей. А сьогодні Путін намагається вбити мене, бо я українець.» Тоді, на початку цього року він звертався до світових лідерів із проханням про допомогу Україні й закликав колег по форуму робити те саме — об’єднувати голоси та доносити правду світові. Крім того, Роман Шварцман ініціював відкрите звернення учасників Південного форуму до світових лідерів та міжнародної спільноти із закликом до конкретних кроків на підтримку України.
Серед конкретних рішень, які обговорювали учасники, звучали пропозиції впроваджувати тренінги з питань етнополітики, розвивати етнотуризм і підтримувати сільське господарство як основу для сталого розвитку національних громад. Важливою лінією дискусії стало й питання балансу: як інтегруватися в єдиний український простір, зберігаючи при цьому власну ідентичність, мову й культурні традиції.
У заключному слові голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський подякував усім учасникам за активність і відвертість. Він наголосив: «Питання, які сьогодні були поставлені, є водночас надзвичайно практичними та фундаментальними. Як досягти максимальної інтеграції осіб, що належать до національних спільнот, і водночас запобігти їхній асиміляції, зберегти культурну та мовну ідентичність? Ми маємо чіткий план руху до європейських стандартів, але на цьому шляху необхідно постійно вести інтенсивний діалог — між собою, з науковцями, законодавцями та міжнародними експертами — про співвідношення інтеграції та асиміляції. І ми будемо це робити».
Форум став справжнім майданчиком для живого діалогу між представниками влади, дипломатичного корпусу, громадськими діячами та лідерами національно-культурних товариств.
Особливого колориту заходу надали мистецькі програми та етнокультурні ініціативи. Протягом усього дня учасники не лише дискутували, а й мали змогу познайомитися з традиціями та культурною спадщиною народів півдня України.
Атмосферу свята створювали виступи болгарських, гагаузьких, албанських і молдовських фольклорних колективів. А завдяки національним гастрозонам перерви перетворилися на справжню «кулінарну подорож» різними культурами, зокрема мусульманської спільноти, вірменської, болгарської, молдовської та гагаузької національних меншин.
Це підкреслило мультикультурний характер події, зробило форум теплим, відкритим і водночас вишуканим.
Розмаїття півдня України ще раз нагадало: взаємоповага й готовність до діалогу — це шлях до єдності. Пізнаючи традиції й цінності різних спільнот, ми краще розуміємо одне одного та відкриваємо нові горизонти для співпраці.
Форум довів, що навіть у час війни ми здатні не лише боронити державу, а й збагачувати її культурне обличчя, робити Україну сильною у своїй різноманітності.
Джерело: https://dess.gov.ua/pivdennyy-forum-natsionalnykh-spilnot-ta-korinnykh-narodiv-ukrainy/
