Коріння свята Івана Купала має тисячолітню історію, це одне з найстаріших свят, яке дійшло до нашого часу. Нині містичне свято відзначається у ніч з 23 на 24 червня. Існує безліч прикмет і звичаїв, пов’язаних з цим днем. Наші предки вірили, що в цю ніч на землю виходять лісовики, відьми і злі духи, а захиститися від них допомагають вода і вогонь. Злива в цей день віщує тривалу посуху, а потрапити під зливу – означає удачу в грошах. У цей день купалися в річках і озерах, вмивалися росою і ходили босоніж по траві. Головний звичай купальської ночі пов’язаний з розпалюванням великого багаття. У давні часи біля купальського багаття збиралося все село. Через багаття стрибала закохана пара, тримаючись за руки. Вінок один із головних атрибутів свята. Дівчата плетуть віночки, а потім їх пускають по воді, гадаючи, що їх чекає цього року. У ніч на Купала усі трави наділяються магічними, цілющими властивостями. Лише у купальську ніч на папороті розквітала чарівна вогняна квітка щастя і всі охочі йдуть у ліс шукати її. За переказами, в ніч на Івана Купала, папороть розцвітає лише на мить і людина, яка зірвала її може розуміти мову тварин і птахів, бачити приховані скарби і входити до будь-яких скарбниць.
В Кам’янобалківській бібліотеці-філії до свята Івана Купала проведено народознавчі посиденьки “Накрапала на Купала з неба янгольська роса”. До заходу оформлена викладка літератури “Магія свята Івана Купала” на якій представлені твори, в яких висвітлено традиції та обряди українського народу, магію купальської ночі з її чарами та несподіваними перетвореннями, народними повір’ями про силу папороті, зірваної у ніч Івана Купала
