Василь Семенович Стефаник – український письменник, майстер експресіоністичної новели, громадський діяч, політик. Посол (депутат) Австрійського парламенту від Королівства Галичини та Володимирії. Зять священника УГКЦ, посла Галицького сейму Кирила Гаморака.
Вражаючі факти з життя письменника:
- Народився в сім’ї заможного селянина. Батьки грошей на освіту сина не шкодували. Навчався у Русівській початковій школі (з 1878), Снятинській міській школі (з 1880), потім у польських гімназіях у Коломиї (з 1883 року) та Дрогобичі (з 1891). Там зазнав чимало знущань і принижень (страждав від булінгу). Формування світогляду майбутнього письменника проходило поза стінами гімназії, бо, як згадує він в автобіографії, «гімназія, крім формального навчання і ворожого відношення до нас, українців-студентів, нічого нам не давала.»
- Розвиток трагічних подій в Радянській країні переконало письменника в тому, що більшовицько-сталінський тоталітарний режим ворожий народові, несе йому горе і страждання. За відмову польському консулу в написанні спростування для польських газет, що розпочали поширювати інформацію голод в Україні, Стефаник був позбавлений пенсії. Митрополит А. Шептицький довідавшись, що уряд УРСР позбавив митця пенсії, назначив йому точно таку ж пенсію. Письменник попросив касира, щоб той видав йому назначену суму дрібними монетами. Касир це зробив. З великою торбою копійок письменник прийшов і роздав всю свою пенсію, до єдиного гроша, бідним і просив помолитися за упокій душ жертв голодомору на Україні 1933 року…
В рамках циклу виставок-портретів «Віч-на-віч з письменником», на абонементі сектору обслуговування дітей головної бібліотеки, презентовано підбірку творів Василя Стефаника та книги з яких зацікавлений користувач більш детально познайомиться з життєвим шляхом справжнього сина України.
