Цей день не має документального підтвердження конкретного акта заснування, проте його було обрано самими повстанцями як знакову дату, що поєднала історичну тяглість боротьби українського народу — від козацтва до визвольних змагань ХХ століття. У 1947 році Президія Української Головної Визвольної Ради ухвалила постанову «Про визнання дня 14 жовтня 1942 року Днем повстання Української повстанської армії та про встановлення цього дня святковим днем УПА». В документі зазначалося, що саме в жовтні 1942 року на Поліссі постали перші збройні відділи, які дали початок Українській повстанській армії.
Українська повстанська армія формувалася як військово-політична сила, що поєднувала збройну боротьбу, пропаганду та підпільне управління. Її діяльність охоплювала Волинь, Галичину, Карпати, Поділля, а також частково території сучасних білорусі та Польщі, де проживало українське населення.
У роки Другої світової УПА боролася проти німецької окупаційної влади, а після повернення радянських військ — проти радянського режиму, який встановлював тоталітарний контроль. Повстанці виступали проти депортацій, репресій і насильницької колективізації. Вони підтримували тісні зв’язки з місцевим населенням, яке забезпечувало армію продовольством, зв’язковими й медичною допомогою.
За різними оцінками, через лави УПА пройшло понад 100 тисяч осіб. У боротьбі проти радянської влади було створено розгалужену мережу підпільних структур — від розвідки до друкарень. Попри жорстокі репресії армія діяла до початку 1950-х років. У 1949-му командування оголосило про перехід збройних підрозділів у глибоке підпілля, але боротьба тривала ще кілька років.
Протягом радянського періоду пам’ять про УПА свідомо замовчувалася або перекручувалася. Її учасників таврували як «бандитів» і «зрадників», хоча фактично вони були борцями за самостійну Україну.
За матеріалами: https://www.golos.com.ua/article/387630
