У кожного народу є свій символ, який зберігає більше, ніж просто кольори чи форми. Прапор — це пам’ять і майбутнє. Це мова ідентичності, болю і надії. Це те, ким ми були, ким є і ким прагнемо стати.
Для кримськотатарського народу синій стяг із золотою тамгою – це набагато більше, ніж просто символ. Це образ дому, частинка серця, яка й досі там, за Перекопом. Попри всі роки розлуки й окупації.
Це слід депортацій, втрат і повернень. Це символ невтомної боротьби за право бути собою на своїй землі.
Для України –це частина спільного простору, де поряд із синьо-жовтим звучать інші голоси. Де різні народи, різні культури, але одна спільна справа — свобода і гідність.
Сьогодні кримськотатарський прапор піднімають по всій країні. Він у руках людей, які розуміють: це не про ритуал. Це про відповідальність – пам’ятати і підтримувати.
У кожному піднятому прапорі — тисячі особистих історій. Про тих, хто не зламався. Хто залишився й чинить опір — маленький чи великий, попри щоденну небезпеку. Про дітей, що виростають із розповідями про дім, до якого поки не можуть повернутися. Про родини, які змушені були виїхати, залишаючи ціле життя.
Ми хочемо, щоб цей день був не про формальності. Не про «відзначити». А про відчути, пам’ятати і не мовчати.
Команда ДЕСС разом із Кримськотатарським ресурсним центром теж долучилася: ми підняли цей прапор поруч з українським. Щоб він був видимим. Щоб він говорив не тільки з фасадів будівель, не тільки на мапах, а й із людських сердець.
Долучайтеся. Піднімайте прапори. Говоріть про Крим.
Бо поки ми говоримо – Крим чує.
Поки пам’ятаємо — дорога додому лишається відкритою.
Джерело: https://dess.gov.ua/symvol-domu-hidnosti-y-nezlamnosti-do-dnia-krymskotatarskoho-prapora/
