Сьогодні Україна вшановує дві глибокі рани в серці нації — жертв політичних репресій радянського режиму та жертв геноциду кримськотатарського народу. День, коли ми не можемо і не маємо права мовчати.
Мільйони українців стали жертвами безжального тоталітарного механізму, що прагнув знищити все живе, вільне й правдиве. Розстріли без суду, тортури, депортації, табори смерті — усе це не абстрактна історія, а життя зламаних і загублених людей. Це знищення інтелігенції, митців, учених, селян — кожного, хто не вписувався в жорстоку ідеологію.
Символом цієї трагедії став Биківнянський ліс — місце таємних масових поховань жертв НКВД. Тут, у землі, що досі зберігає відлуння крику і молитви, покояться тисячі знищених за правду. Вони не мали могил, імен, права на пам’ять.
А поруч із цією трагедією — ще одна. Трагедія цілого народу, вигнаного з рідної землі. 18 травня 1944 року почалась депортація кримськотатарського народу. За кілька днів з Криму силоміць вивезли понад 200 тисяч людей — старих, дітей, жінок. Вони їхали в товарних вагонах у невідомість, а багато хто так ніколи й не побачив більше своєї Батьківщини. Цей злочин — акт геноциду, визнаний історією, але досі не покараний.
Сьогодні, в умовах нової війни, ці страшні сторінки історії знову оживають. Окупація, репресії, тортури, фільтраційні табори, викрадення й депортації — російський агресор продовжує практики радянського терору. Ідеологічні спадкоємці Сталіна намагаються стерти українську ідентичність, посіяти страх і підкорення.
Але Україна бореться. Вона бореться не лише за територію, а за право бути, пам’ятати і ніколи більше не дозволити злу перемогти. Сьогоднішній День пам’яті — це не тільки про скорботу, це про силу, гідність і незламність.
Ми схиляємо голови перед пам’яттю жертв. Але підіймаємо голос — щоб ніколи знову.
Джерело: https://dess.gov.ua/18-travnia-den-koly-pam-iat-bolyt/
