Вона живе в кожному з нас. Пульсує в серці. Говорить нашим голосом. Плаче і співає нашою мовою.
Ми сильна, незламна нація вільних людей. Ми пройшли крізь століття поневірянь і боротьби, вистояли у вогні чужих навал, не згасли, не скорилися. Бо ми — народ, загартований правдою і пам’яттю.
Наша державність — це мелодія нашої мови, що звучить у колискових і молитвах. Це наші звичаї та традиції, що передаються з покоління в покоління, наша Церква — непохитний камінь віри. Це наші воїни — живі й полеглі, чиї імена стали молитвою.
Ми — діти Київської Русі, що колись піднялася в один ріст серед народів Європи. І ми — нащадки великого князя Володимира, з іменем якого прийшло світло віри й початок нашої державності.
15 липня — День Української Державності. День, коли ми вшановуємо спадкоємність нашої сили – духовної та державної. День, коли згадуємо, що за кожним досягненням стоїть жертва. Що сьогодні, як і тоді, Україна виборюється — кров’ю, вогнем і щоденним подвигом.
Це день вдячності. Тим, хто тримає небо. Тим, хто тримає фронт. Тим, хто не повернувся. І тим, хто молиться, працює, не здається.
Ми — народ, якого не зламати. Нас єднає не просто земля чи гімн. Нас єднає пам’ять. І перемога — як нагорода за все.
З Днем Української Державності! З вірою в Збройні Сили України. З вірою в Україну. З вірою в себе.
Джерело: https://dess.gov.ua/den-shcho-osviachuie-pam-iat-i-voliu-ukrainska-derzhavnist/
