Ми - душі Ангелів безвинних,
А віднедавна були ще дітьми,
Красивої і мирної країни,
А зараз – у заручниках пітьми.
Здається, ніби вчора квітли квіти,
І сонечко…,щасливий сміх батьків…
Сьогодні вже зів’яли наші віти…
Не чуєте ви наших голосів.
Ми весело і гамірно так грались,
Я-в свому місті…а я – в нашому селі,
Та в них рашисти кляті увірвались і…
Зникло все,як марево в імлі…
Ще довго не могли ми зрозуміти,
Чому,як кликали,не бачили ви нас…
Чому маленькі наші рученята
Пронизують весь простір…Зупинився час.
Як в фільми жахів пам’ять повертає…
Летить ракета, чутно дикий гул..
Ще мить і…світ навколо завмирає..
Й обличчя смерті наближається впритул.
Я- була в хаті,.а батьки-надворі,
Коли кати російськії прийшли…
Два постріли…й знаснули на порозі…
Мене,.в крові, в манежику знайшли…
А я…ше навіть не родився,.
Ось-ось вже мав прилинути у світ…
Та чобіт орківський брудний з’явився…
Й завершено не розпочатий мій політ…
Я жив у Маріуполі, а я – в Одесі,
Ірпінь і Буча, з Бородянки я…
ВишЕград, Миролюбівка, Гостомель…
Всіх заховала рідна матінка-земля.
У всіх у нас єдине лиш питання,
За що?! Навіщо?! Що зробили вам?!
Чому жорстоке,нелюдське бажання
Не дало вижити всім нам…
Небесна сотня стріла нас в дорозі,
І браму відчинив їх бастіон,
Ми стали Ангелами,тут, на небі,
Дитячий український легіон.
Та прийде час,засяє Перемога,
І зникне вся ординськая пітьма,
Всі разом молимо за це ми Бога,
І наші кров і смерті - не дарма.
До вас повернемось разом з весною,
Яскравим променем,веселкою,дощем,
Торкнемося незримою рукою
І зникне туга, піде з серця щем.
Ми віримо,відродиться з руїни,
Як птаха -Фенікс, та, що не згора,
Любов’ю і добробутом, І миром,
Моя країна щастя і добра!
Ніколя Саркозі
