Маруся Чурай легендарна народна піснярка та поетеса часів Хмельниччини. Маруся Чурай народилася у Полтаві 1625 року, у родині полкового осавула Гордія Чурая, який був запальним та відважним, і страчений у Варшаві після битви проти поляків.
«Українською Сапфо» – полтавчанку Марусю Чурай називають історики, літератори і знавці її творчості за створення фактично першої української жіночої і романтичної лірики. Сапфо – найвидатніша давньогрецька поетеса, композиторка і музикантка. А ще Марусю Чурай іменують дівчиною-легендою: в її житті художні образи тісно переплетені з реальними фактами. Маруся була непересічною дівчиною. Неймовірно вродлива, творча, глибинна, розумна. Вона сама складала пісні й сама ж їх і співала. До наших днів дійшли десятки її пісень козацької доби. Серед них: «Віють вітри»; «Ой не ходи, Грицю»; «Грицю, Грицю, до роботи»; «Засвіт встали козаченьки»; «Котилися вози з гори»; «На городі верба рясна»; «Зелений барвіночку»; «Сидить голуб на березі». Вони дуже популярні, звучать в обробках різніх композиторів і перекладені багатьма мовами. Любовна історія Марусі Чурай лягла в основу багатьох творів та досліджень.
Цього року відзначаємо 400 років від народження Марусі Чурай – жінки, чия постать стала символом української душі, таланту й невичерпної любові до свого народу.
До цієї дати Кінецьпільська бібліотека- філія презентувала літературний портрет «Світла пісенна легенда»
