В читальній залі головної бібліотеки проведений захід «Пісенна скарбничка».
Українська народна пісня — це душа нашого народу, його пам’ять і сила. І наш захід присвячений українській народній пісні. В рамках заходу проведений Етно нарис «Жива історія української пісні» та Інтерактив «Вгадай мелодію».
Українська пісня веде людину від першого подиху до останньої межі. Вона фіксує кожен важливий крок, кожну радість та кожну зміну в долі:
Дитинство: колискова «Слово мамине — святе. Пісня мамина — безсмертна. Вона засіває в дитячу душу перші зерна добра та людяності.»
Молодість: Це час, коли серце б’ється частіше, коли світ здається безмежним, а почуття — вічними. Як казали в давнину: “Хто не співає в молодості, той не має серця в старості”.
Зрілість: «Час невпинно летить уперед. Зацвів і осипався терен молодості, і людина переступає поріг зрілості. В українській традиції цей перехід завжди маркувався особливим, величним обрядом — весіллям.
Весільна пісня — це не просто розвага. Це прощання дівчини з батьківською хатою, це розплітання дівочої коси та вдягання жіночої хустки. У цих піснях і туга за веселою молодістю, і глибока мудрість батьківського благословення на довгий і щасливий вік.
А далі — починалося справжнє доросле життя. Життя, сповнене щоденної праці, турботи про дітей та затишок у господі. І тут пісня ставала вірною помічницею. Вона звучала і в полі під час жнив, і в хаті за щоденними клопотами. Українці казали: “Яка праця, така й пісня”. Зрілість для українця — це час активної праці на землі, виховання дітей та турботи про хліб насущний.
Мудрість: «Минають роки, стихають весільні марші, зібрано всі врожаї, і людина підходить до найвеличнішого етапу — до пори мудрості. На цьому етапі пісня стає тихішою, але значно глибшою. Це час філософських роздумів. Озираючись назад, людина розуміє: усе минає — і багатство, і слава, і молода краса. Залишається тільки те, що ти встиг віддати іншим: доброта, любов і пам’ять роду.
З нагоди проведення заходу підготовлена тематична полиця «Співає рідна Україна».
