В український літературі жінки – письменниці з’являються тільки у ХІХ столітті: Маруся Чурай, Марко Вовчок, Олена Пчілка, Ольга Кобилянська, Леся Українка. Відтоді жіноча літературна творчість стає більш звичним явищем. Вони витримали випробування часом і навіки залишилися в історії літератури. Сучасні українські літераторки гідно несуть естафету своїх попередниць.
В читальному залі головної бібліотеки користувачі можуть познайомитися викладкою презентацією – «Жіноче слово в українській літературі».
Сьогодні з’явилося надзвичайно яскраве і на диво численне сузір’я жінок-письменників та літературознавців, які докорінно змінили образ сучасної української літератури. Більше того, у багатьох відношеннях це нове талановите покоління жінок виявилось набагато радикальнішим, сміливішим та ближчим до західних ідей.
Жінка, здебільшого, хоче читати про те, що її хвилює в даний час і що їй до душі. А хто може краще зрозуміти жінку, як не сама жінка, та ще й українська, з притаманним тільки їй менталітетом.
Бути письменницею – це особлива важлива праця. Дуже важливо правильно донести до читачів свої думки.
Українські письменниці – це особливий колорит української літератури. Вони писали і пишуть так, як відчувають, при цьому популяризуючи українську мову, роблячи цим величезний внесок в її розвиток.
