Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р. в селищі Біївці Лубенського району на Полтавщині.
Василя Симоненка називали “витязем молодої української поезії”.
Працював у «Черкаській правді», «Молоді Черкащини», «Робітничій газеті».
Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої цензури друкувався неохоче.
Перша прижиттєва збірка Симоненка «Тиша і грім», що вийшла 1962 р., була впливом серця чистого і довірливого юнака, захопленого повівами «хрущовської відлиги». Збірка була схвально сприйнята критикою і читачами. Це єдина збірка, яка була видана за життя автора.
Разом з іншими талановитими представниками української молоді Василь Симоненко бере участь у роботі Клубу творчої молоді, їздить Україною, спілкуючись із ровесниками. За його участю було викрито таємні братські могили жертв сталінських репресій у Биківнянському лісі. Потрапляє під нагляд КДБ.
Улітку 1962 р. заарештували та жорстоко побили.
На початку вересня 1963р. ліг у лікарню, оскільки після побиття його мучили болі, було діагностовано рак нирок.
Помер він 14 грудня 1963 р. Поет прожив лише 28 років.
Василь Симоненко є автором збірок «Тиша і грім», «Лебеді материнства», «Вино з троянд».
Поезія В. Симоненка покладена на музику композитором А. Пашкевичем.
Основні мотиви творчості поета Василя Симоненка:
любов до України;
оспівування людей праці;
засудження тоталітаризму.
