Микола Степанович Вінграновський (1936-2004) — український, прозаїк, поет, актор і кінорежисер, один з кращих учнів Олександра Довженко, сценарист – у далекі роки шістдесяті минулого століття благодатним вихором увірвався в українську літературу і крізь роки проніс дух українства, вписавши у національну скарбницю безцінним даром Любов’ю освячене Слово. Він так полюбляв сидіти на березі якоїсь річки, думаючи і творячи нові рядки.
В цьому році вже двадцять років, як Вінграновського вже з нами не має.
Головна бібліотека (читальний зал) пропонує користувачам бібліотеки бібліорозповідь «На срібному березі Миколи Вінграновського»
Може бути, що мене не буде,
Перебутній час я перебув,
Але будуть цілувати губи
Світанкову землю молоду.
І моєю літньою судьбою
На Поділля, Галич і на Степ
Карим оком, чорною бровою
Ти мене у серці понесеш.
( М. Вінграновський)