Сьогодні, 15 лютого, за юліанським календарем, християни відзначають одне з дванадцяти центральних свят – Стрітення Господнє. У старослов’янській мові “стрітення” означає “радість” або ж “зустріч”
У цей день Діва Марія і Йосиф прийшли з немовлям Ісусом в храм, щоб принести Богу подяку за первістка.
В храмі їх зустрів Симеон Богоприємець. Симеон уособлює людство, тому що він чекав пришестя Христа, і він, вже згідно із переданням, жив близько 300 років. Симеон бере немовля на руки та промовив: “Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили мої очі спасіння Твоє, яке Ти приготовив перед лицем усіх народів, світло на просвіту язичників і славу народу Твого Ізраїля”. У немовляті Ісусі Симеон відразу визнав Месію. Праведний Симон вважається свідком Божественного походження Христа.
Історія свята сягає своїм корінням ще III-IV століть. Тоді вперше зустрічаються у творах згадки про святкування Стрітення. Офіційно ж свято було визнане у Візантійській імперії 542 року під час правління імператора Юстиніана.
Стрітення святкували в Україні ще в дохристиянські часи. Тоді свято носило назву Громовиця, Стріщення, Зимобір. В народі існувала думка, що цього дня зима відходить, а літо вступає у свої права. Дорогою вони зустрічаються і сперечаються між собою, тому часто в цей період може різко змінюватися погода. Існувало повір’я, якщо ввечері потепліло, отже, виграло літо і воно залишиться вже до наступної зими.
Коли на територію України прийшло християнство, свято Стрітення Господнього вплелося у народні вірування. З’явилися нові традиції. Так, зокрема цього дня віряни обов’язково йдуть до церкви. Зазвичай святять воду і свічки. Останні називають “громичними”. Їх заведено запалювати під час грози, щоб вберегти своє життя і худобу. Воду ж потрібно було набрати до нового посуду, який ще не використовувався. Посудину з освяченою водою приносили додому і берегли. Вірили, що вона має цілющу силу і здатна вилікувати будь-яку хворобу.
