Історія свята дня святого Валентина бере свій початок із луперкалій Стародавнього Риму. Луперкалії – свято родючості на честь богині гарячкового кохання Юнони Фебри та бога Фавна (Луперк — одне з його прізвиськ), покровителя стад, який відзначався щороку 15 лютого.
Про життя реального християнина Валентина (народився в III ст. н. е. в м. Терні – Римська імперія) майже нічого не відомо. Нечисленні факти трагічної біографії складаються із суперечливих один одному легенд. Розповідають, що єпископ Терні, будучи молодим чоловіком, допомагав юним закоханим писати листи з освідченнями в коханні, приміряв хто посварився, дарував квіти закоханим. Його було заарештовано нібито за те, що Валентин таємно вінчав легіонерів всупереч наказу римського імператора Юлія Клавдія II.
Згідно із «Золотою легендою», у ті далекі й темні часи владний і жорстокий римський імператор Клавдій II прийшов до думки, що самотній чоловік, не обтяжений дружиною та сім’єю, краще битиметься на полі битви на славу кесаря, і заборонив чоловікам одружуватися, а жінкам і дівчатам – виходити заміж за коханих чоловіків. А святий Валентин був звичайним польовим лікарем і священиком, який співчував нещасним закоханим і потай від усіх, під покровом ночі освячував шлюб чоловіків і жінок. Незабаром діяльність святого Валентина стала відома владі, і його посадили до в’язниці, засудивши до страти. Будучи за гратами, святий Валентин познайомився із прекрасною дочкою наглядача — Юлією. Закоханий священик перед смертю написав коханій дівчині освідчення в коханні — валентинку, де розповів про своє кохання, і підписав його «Твій Валентин». Прочитано воно було вже після того, як його стратили, а сама страта сталася 14 лютого 269 року.
За іншою легендою, римський патрицій Валентин, який був таємним християнином, звернув у нову віру також і своїх слуг та одного разу проводив обряд вінчання для двох із них. За доносом або збігом обставин усі троє були затримані вартою. Валентин, як особа, що належала до вищого класу, міг уникнути смерті, але не його слуги. Тоді, бажаючи підбадьорити приречених єдиновірців, Валентин пише їм листи у вигляді червоних сердець, що означають християнську любов. Послання нареченим мала передати сліпа дівчинка, але несподівано до темниці прийшов сам Валентин, який вмовив варту відпустити його слуг замість його життя. Перед виходом на арену смерті Валентин передав останній лист, освячений вірою та добротою, сліпій дівчинці, яка після цього прозріла і стала красунею.
Листівки-валентинки у вигляді червоного серця зараз дуже добре відомі як символічний подарунок у День святого Валентина. Створення першої «валентинки» приписують ще герцогу Орлеанському 1415 року. Він сидів у в’язниці і таким чином, можливо, боровся з нудьгою, пишучи любовні послання власній дружині. А найбільшого поширення листівки-валентинки набули вже у XVIII столітті.
Класичною емблемою Дня Валентина вважаються червоні рози, які, з’явилися завдяки грецькій богині кохання і краси – Афродіті.
Символи дня Святого Валентина
Серце – колись люди вірили, що почуття, такі як любов, удача, гнів чи побоювання перебувають у серці; пізніше стали вважати, що лише почуття любові перебуває у серці. Тож серце у наш час – це символ кохання та дня Святого Валентина.
Червона троянда – улюблена квітка Венери, богині кохання.
Червоний колір – це колір сильних почуттів. Ось чому червона троянда – це квітка кохання.
Мереживо – сотні років тому жінки носили з собою мереживні хустки. Якщо дама роняла носову хустку, чоловік, який був поруч з нею, повинен був підняти хустку і повернути її жінці. Іноді дама спеціально кидала мереживну хустку, щоб познайомитися з чоловіком, який їй сподобався. Незабаром мережива стали повністю асоціюватись із любовним романом. Ось чому в наш час для пакування подарунків на День Святого Валентина часто використовується пакувальний папір у вигляді мережива.
Перчатки – якщо чоловік хотів одружитися з жінкою, він “просив її руки”. Рука стала символом любові та шлюбу. Незабаром рукавички стали символом шлюбу.
Кільця – у більшості країн люди під час заручин та весілля обмінюються кільцями. Два-три сторіччя тому в день Святого Валентина було дуже популярно влаштовувати заручини.
Птахи кохання та голуби – барвисті папуги, що мешкають в Африці. Більшість із них мають червоні дзьоби. Вони названі птахами кохання за те, що коли вони збираються в пари, вони сидять на дуже близькій відстані один від одного. Голуби вважаються улюбленими птахами Венери. Вони все життя не змінюють пару і разом дбають про пташенят. Ці птахи – символи вірності та любові, а також символи дня Святого Валентина.
Купідон – син Венери, богині кохання. Він може змусити людину закохатися пострілом однієї зі своїх чарівних стріл.
