22 грудня 190 років тому народилася видатна українська письменниця Марко Вовчок (Марія Вілінська), класик української літератури (1833-1907).
Вона народилася в Орловській губернії у збіднілій російській дворянській родині.
У 17 років вийшла заміж за українського етнографа, фольклориста Опанаса Марковича і виїхала в Україну.
Росіянка за походженням, вона досконало вивчила українську мову, і через шість років створила “Народні оповідання”, які принесли їй славу в Європі. Твори Марко Вовчок за життя були перекладені багатьма європейськими мовами, а французька редакція повісті “Маруся” отримала нагороду Французької Академії і стала класичним твором французької дитячої літератури, витримавши майже двадцять видань.
Марко Вовчок знала близько 10 мов, вільно володіла французькою, англійською мовами. Вона багато перекладала. Перелік перекладених нею творів склав би цілу бібліотеку зарубіжної літератури.
Невичерпним джерелом творчості для Марко Вовчок був Шевченків “Кобзар”. Вона вважала Шевченка літературним батьком, ідейним спільником.
“Яке величне, прекрасне створіння ця жінка.”, – писав про неї Тарас Шевченко, а ще називав “кротким пророком та донею”.
Завдяки літературній діяльності Марка Вовчка значно зросла роль української літератури в 40-60 рр. ХІХ сторіччя.
“Шевченка і Марка Вовчка я вважаю найбільшими талантами нашої дотеперішньої літератури, найбільшими майстрами нашого слова”, – писав Іван Франко.
Останні роки життя Марко Вовчок прожила на Кавказі. Померла на Північному Кавказі в передмісті м. Нальчик, де й похована.
Міська бібліотека-філія №4 до цієї дати оформила тематичну полицю “Обрії життя та творчості”
