2 серпня 2023 року Україна відзначає Міжнародний день голокосту ромів — Калі траш (Чорний жах), як його називають самі роми.
В Україні його відзначають відповідно до Постанови Верховної Ради від 8 жовтня 2004 року № 2085-IV.
Складовою частиною нацистського «нового порядку» в Україні стало знищення ромського населення. Найбільш численних втрат зазнали роми, які проживали у Києві, на території Криму, Закарпатської, Вінницької, Одеськіої, Сумської, Черкаської та інших областях нашої держави.
Саме 2 серпня 1944 року нацисти в концтаборі Аушвіц-Біркенау (Освенцим) влаштували «Циганську ніч», знищивши понад 20 тисяч ромів. Остаточну кількість загиблих під час репресій не встановлено. Загалом за роки Другої світової війни нацисти, здійснюючи расистську політику етноциду, вивезли з окупованих країн і замордували в концтаборах близько 500 тисяч ромів.
На початку 1950-х рр. єврейський історик Ф. Фрідман першим привернув увагу громадськості до означеної проблеми.
Затримання й у багатьох випадках знищення ромів відбувалося не лише за ознакою етнічної належності, а ще й соціального статусу (в окупаційних директивах про них ішлося як про «асоціальний елемент» на підставі расистського міфу про ромів як «злочинний народ»). Згідно з нацистською ідеологією, кожна раса задля уникнення конфліктів має посідати певну нішу – тих, хто потенційно може провокувати конфлікти, насамперед ромів, вважали чужаками.
За багатьма свідченнями, ромів на окупованих радянських територіях почали масово розстрілювати задовго до ухвалення рішення щодо депортації ромів у нацистські табори. Кочові табори розстрілювались навіть рядовими солдатами за власною ініціативою. Їхня мотивація підживлювалась відчуттям власної безкарності.
Найінтенсивніше «циганське питання» розв’язувалось на територіях, які перебували під юрисдикцією військової адміністрації. Айнзацгрупи мали право здійснювати репресивні заходи стосовно цивільного населення. Тобто в окремих регіонах, залежно від конкретної ситуації, керівники айнзацгруп могли на свій розсуд визначати тих, хто становив «загрозу» Вермахту. До такого типу територій належала окупована Київщина, яка згодом поетапно увійшла до Генерального округу Київ – складової частини Райхскомісаріату Україна. На момент передачі території області у підпорядкування цивільній адміністрації значну частину ромів регіону було знищено.
Расова сегрегація, як одна із форм геноциду ромів України, знайшла вияв у виникненні та функціонуванні таборів праці, створених у південних регіонах України, які входили до складу Трансністрії. Плани вирішення «циганського питання» передбачали заходи від насильницької асиміляції до виселення на землі за Дністром, а також стерилізацію.
Сучасна політика української держави, насамперед, спрямована на етнічне відродження ромів України, їх самоідентифікацію й самоствердження на базових ціннісних принципах культури європейського та світового співтовариства.
