Вишивання, моє вишивання… Чорний – сум, а червоний – кохання, Синій – небо, зелений – буття. Вишиванка – це наше життя!
День Вишиванки – всеукраїнське свято покликане зберегти народні традиції. Цей день став символом єдності українців, незалежно від мови і місця проживання. Адже, вишивка давно стала українським народним символом-оберегом, за яким нас, українців, упізнають в усьому світі.
З 2006 року в Україні в кожен третій четвер травня відзначається особливе свято – День вишиванки. Споконвіків вишита сорочка була символом національної ідентичності та своєрідним оберегом кожного українця, адже візерунки, якими її прикрашали, несли в собі сакральний зміст, котрий мав захищати свого власника від нещасть, дарувати йому удачу у всіх починаннях, здоров’я та добробут. Раніше для кожної дівчини було обов’язково володіти різними техніками вишивки, щоб прикрашати одяг та предмети побуту різнобарвними візерунками. В наш час, це вміння не є обов’язковим, проте є люди, котрі закохані у вишивку, в процес її створення і далі показують всім, що українська вишивка – це стильно, модно і дуже красиво. Однією з таких майстринь є пані Маргарита Рожко, жителька м. Первомайськ, яка завітала напередодні відзначення Дня української вишиванки до Головної бібліотеки, та призентувала зацікавленим свої вироби, а бібліотекар читальної зали Світлана Швець взяла інтев’ю в майстрині.
– Пані Маргарито, скільки часу Ви вже займаєтеся вишивкою?
Ой, давно, дуже давно… Ще з дитинства. Коли була школяркою, то на уроках нас вчили, щось від мами переймала. Спочатку це були невеличкі роботи. Взірці брала від людей і собі відшивала такий сюжет. А потім мене захопило це заняття, робіт ставало все більше, освоювала нові техніки і зрештою – не уявляю свого життя без вишивки.
– Бачу у Вас величезна колекція вишитих робіт, скажіть будь ласка, котру з них Ви можете якось особливо відзначити?
Всі мої роботи для мене є дорогими, бо в них вкладено багато праці, але особливий стан душі в мене виникає коли я вишиваю сорочки. Якесь таке тепле, піднесене відчуття, котре важко передати словами, хочеться вишивати і вишивати, ні на мить не відкладаючи роботу.
– Знаю, що за весь свій «вишивальний стаж» Ваші невтомні руки вишили не одну вишиванку!
Так. Сорочок я вишила дуже багато. І на подарунки і на замовлення. Мені дуже приємно, що мої роботи тішать інших людей.
– Пані Маргарито, у Ваших знайомих часто виникає бажання купити у Вас вишивку?
Свої роботи я рідко продаю, можу тільки подарувати, що з задоволенням роблю доволі часто. Мої роботи є не тільки в Україні, але і за кордоном.
– Ви самостійно відточували навички чи вас хтось навчав?
Я ніколи серйозно не вчилася цьому, але усе, що цікавило, знаходила сама: або книжки, або інтернет, вже пізніше. У школі було кілька уроків, але там показували, як вишивати лише однією технікою. Решту вивчала сама.
– Якими є елементи традиційного українського орнаменту?
Це дуже складне питання, тому що є чимало паралелей: міфічні, фольклорні… Те, що пов’язано з космосом, — це геометричні орнаменти, вони мають свої елементи: квадрати, кола тощо. А якщо говорити про фольклорні, то їм притаманні рослинні елементи: грона калини, квіти калини тощо. Також присутні тваринні мотиви. Такі елементи здебільшого зустрічаються у Східній і Центральній Україні.
Взагалі, я вважаю, що елементи традиційного українського орнаменту треба шукати у фольклорі. Це просто скарбниця! Я вже багато років займаюся дослідженням вишивки саме у фольклорі і багато чого відкрила для себе.
– Для вас вишивка значить більше, ніж просто візерунки?
Для мене вишивка — це як для журналіста сьогодні комп’ютер або як для археолога лопата. Це спосіб розповісти про традиції, культуру, світогляд українців. Це все якраз збережено у творах народної творчості, а вишивка — одна з них. Те, що зберіг народ, закодовано у ній.
– Як підійти до вибору вишиванки, щоби вона підходила саме вам?
Я б не радила її десь купувати або замовляти у когось. Треба шукати майстриню у собі. Сідати і потроху вишивати. Поставити собі завдання на день таке. З часом це перейде у звичку, як вмиватися, снідати, замітати підлогу чи робити зачіску. І тому воно поступово піде само по собі. До того ж, це і терапія певна! На кінчиках пальців у нас знаходяться нерви від усіх органів. І під час вишивки ця область отримує масаж.
А щодо орнаментів, які варто вишивати, я б радила пошукати їх у своїй родині, традиціях.
Людина, яка вишиває, заряджає своєю енергетикою вишиванку, це точно.
Насамкінець, майстриня висловила побажання, щоб молоде підростаюче покоління дівчат також не цуралося заняття вишивкою, а також вчилися і передавали це вміння своїм нащадкам. Наша українська вишиванка – це своєрідний код нації, яким ми у всьому світі будемо засвідчувати хто ми і чиїх батьків діти. Особливо, це актуально в теперішній воєнний час, коли надзвичайно важливо показувати свої традиції, свою культуру та розмовляти рідною мовою. Нам важливо відстоювати своє право бути українцями всюди і завжди, бо Україна починається з кожного із нас.
Ознайомитись з роботами майстрині можна нижче на фото.
Слава Україні!
