В українській історії було чимало видатних постатей, мудрість яких вартує почерпнути. Одним з таких геніїв є філософ Григорій Савич Сковорода, що на багато років випередив свій час. Постать Сковороди завжди була овіяна таємницями, домислами, вигадками й викликала інтерес. Та це й не дивно, бо Григорій Сковорода ще за життя став легендою.
З цього приводу Микола Костомаров писав: «Мало можна вказати таких народних постатей, якою був Сковорода і який би так пам’ятав і поважав народ…Його мандрівне життя є предметом оповідань і легенд…». Щастя письменник вбачав не в маєтках і славі, а в житті за совістю; шляхом до щастя вважав самопізнання. З творчої спадщини Григорія Сковороди залишились збірка ліричних поезій «Сад божественних пісень», книга «Байки харківські», філософські трактати й притчі.
Особливість творів Сковороди полягає в тому, що в ліричних поезіях він філософ, а к філософських працях – лірик. Про це і говорили учасники лабораторії успіху «Григорій Сковорода як символ мудрості української землі», що відбулася у бібліотеці-філії №2.
