Ти кажеш не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерно вимели до тла?
Як навіть вариво виймали з печі
І забирали прямо із горшків,
Окрайці виривали з рук малечі
І з торбинок нужденних стариків?
Ти кажеш, шо не було голодомору?
Чому ж тоді, як був і урожай,
Усе суціль викачували з двору.
Греби, нічого людям не лишай!..
Я бачив сам у ту зловісну пору
І пухлих, і померлих на шляхах.
І досі ще стоять мені в очах…
А кажеш – не було голодомору!
Д. Білоус
Смуток огортає душу, коли вчитуєшся й осмислюєш ці рядки, вислуховуєш сповнені печалі розповіді очевидців Голодомору, штучно створеного в Україні. Але правду про це повинні знати всі, якою б гіркою вона не була. Саме з цією метою в Підгороднянській бібліотеці – філії( бібліотекар Н. Волянська) функціонує виставка – реквієм «Холодний подих згаслої свічі».
На виставці представлені документи про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль, спричинені тоталітарним режимом. Голодомор 1932 – 1933 років в Україні назавжди залишається в пам’яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого, тому що пам’ять –це нескінченна книга, в якій записано все життя і життя людини, і життя країни.
