
18 січня, час особливої підготовки до великого свята Богоявлення Господнього. Цей день ще відомий як “Щедрий вечір” через святу вечерю. Наголошуємо, що цей день є пісним днем. А це означає, що споживати м’ясні та молочні продукти не благословляється до самого свята, тобто 19 січня, опісля Літургії. У народі свято це зветься Водохреща, або – Йордан (похідна назва від ріки, в якій хрестився Ісус Христос), а день, який йому передує, відомий як «голодна кутя».Традиція хрещенського святвечора ідентична з різдвяним: так само православні дотримуються посту, вживаючи їжу з рослинним маслом лише після завершення ранкової служби Божої. Так само, як і перед Різдвом, готують і споживають кутю, тобто – варену пшеницю з маком, медом та горіхами, яка є головною складовою пісного столу. У цій схожості – відлуння стародавніх часів, коли Різдво і Богоявлення святкувались в один день – до ІV століття.У храмах після закінчення ранішнього Богослужіння, під час якого звершується урочиста Літургія святителя Василія Великого, здійснюється перше освячення хрещенської води (в день самого свята – друге освячення), споживши яку, родина приступає до пісної трапези. Важливо зауважити – саме споживання освяченої води після відправи, а не поява зірки, і є часом, коли можна сідати за стіл.Також зазвичай, повернувшись із храму додому з освяченою водою, господар кропить нею ближніх та всі закутки своєї оселі. За численними спостереженнями, вода ця, або – Велика Агіасма, тобто – велика святиня, має цілющі властивості та захищає від впливу нечистої сили, тому християни з належною шаною зберігають цю воду та приймають її з великим благоговінням, як і належить святині. Іноді люди розділяють освячену воду на Богоявленську і Хрещенську. Це – помилковий погляд. Просто вода освячується двічі – 18 та 19 січня (дивимось вище: перше і друге освячення води), але властивості її однакові, адже чин освячення один і той самий, як і назва свята: Богоявлення та Хрещення Господнє – два значення однієї події. Як оповідає про цю подію євангелист Матфей, у 30-річному віці Господь Ісус Христос перед початком Своєї проповіді прийшов на річку Йордан, щоб прийняти Хрещення від пророка й Предтечі Іоана Хрестителя. Предтеча хрестив людей водою в покаяння, передрікаючи, що невдовзі прийде Той, Хто хреститиме Духом Святим. Побачивши Христа, Іоан стримував Його, промовляючи: «Це мені треба хреститися від Тебе, і чи Ти приходиш до мене?» На що Господь відповів: «Облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду». У ту саму мить, як Ісус занурився в Йорданські води та звершилося це священне Таїнство, небо розійшлося, Іоан побачив Духа Божого, Котрий сходив, як голуб, на Христа, а також чутно було голос Бога Отця з неба: «Цей є Син мій возлюблений, у Якому Моє благовоління». Таким чином, на Йордані була явлена Свята Трійця – Єдиний Бог у трьох Особах: Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий, тому і має цей день назву Богоявлення. Також цей день знаменував явлення Христа народу і початок Його суспільного служіння та відкритої проповіді Євангелія. У першому тисячолітті в практиці Східної Церкви було тільки одне йорданське водосвяття – у навечір’я, а від ХІ століття проходить звичай освячення води два рази. Пояснено це тим, що в навечір’я водосвяття вважається символом хрещення дорослих у перші часи християнства, а водосвяття в день празника уже відбувається в пам’ять про Христове хрещення у ріці Йордані. Від ХІІІ століття чин водосвяття стає щораз більш наближеним до сьогоднішнього, впродовж наступних двох віків набув сучасного вигляду. Про йорданське водосвяття на наших землях згадує Іпатський літопис під 1148 р. і називає його «Водохрищі». Від найдавніших часів Церква вважає йорданську воду святістю, що має чудодійну силу для душі й тіла. Водосвяття називається Великим через особливу урочистість обряду, наскрізь пройнятого спогадом євангельських подій, що стали не тільки першообразом таємничого омивання гріхів, але і дійсним освяченням самого єства води через занурення в неї Бога у плоті. Особливою властивістю освяченої води є те, що, додана навіть у невеликій кількості до води звичайної, вона передає благодатні властивості і їй, тому в разі нестачі святої води її можна розбавити простою. Не можна забувати, що освячена вода – це церковна святиня, яка вимагає до себе побожного ставлення. При належному зберіганні свята вода не псується багато років. Зберігати її слід в окремому місці, краще поруч із домашнім іконостасом.
Оригінал статті: https://www.facebook.com/groups/1649629978686606/permalink/3020172174965706/