1 листопада християни західного обряду (католики) відзначають День усіх святих. Собор усіх святих — описане в Новому заповіті в «Откровенні Іоанна Богослова» поклоніння всіх святих (як канонізованих, так і невідомих для земної Церкви) Агнцеві Божому, за яким пішло зняття 7-ї печатки.
Перший спогад про свято датується XV століттям – рукописний тест латиною, який нині зберігається в Чехії. Хоча сам День усіх святих з’явився набагато раніше за рукопис. Ще у VII столітті папа Боніфацій IV отримав у дар язичницький Пантеон. 13 травня 609 року за розпорядженням Боніфація Пантеон стає церквою Святої Марії та всіх мучеників, і з того дня в календарі з’явився день, коли вшановують пам’ять мучеників.
У 731 році папа Григорій III вирішив перенести дату святкування Дня всіх святих на 1 листопада, а ще через сто років за розпорядженням Григорія IV цього дня християни стали віддавати шану не тільки мученикам, а й усім померлим братам за християнством.
В цей день приділяють особливу увагу жебракам і людям, які сидять біля входу в костел або на цвинтар (кладовище). Для вшанування пам’яті померлих родичів за кілька днів жінки пекли спеціальні невеликі хлібці. Випікали стільки хлібців, про скількох померлих згадували. Ці хлібці вручали жебракам із проханням помолитися за душу померлих рідних. Увечері 1 листопада за великим столом збиралися сім’ями та молитвами згадували родичів. На столі господині залишали випечені хлібці, щоб душі померлих не залишалися голодними. Крім цього, на День усіх святих розпалювали багаття біля роздоріжжя доріг, щоб вказати померлим потрібний шлях.
