В історії людства є події, трагічність яких з відстані років набирає набатного звучання, застерігаючи суспільство від їх повторення. Одна з таких найтрагічніших сторінок історії – трагедія Бабиного Яру.
80 років тому, наприкінці вересня – початку жовтня 1941 року, на колишній київській околиці у Бабиному Яру фашистами були розстріляні тисячі людей, головним чином євреїв. Але і пізніше саме сюди, звозили на страту – людей різних національностей, військових та цивільних.
19 вересня 1941 року, до Києва увійшли війська 6-ї німецької армії під командуванням генерал-фельдмаршала фон Рейхенау. Ніхто з киян ще не знав, що двома місяцями раніше, в липні, рейхсмаршал Ґерінґ видав директиву про розроблення заходів щодо “остаточного вирішення єврейського питання в Європі”. Йшлося про поголовне винищення єврейського народу. Київ став першим у Європі містом, де знищили всю єврейську громаду. 26 вересня окупаційна влада влаштувала нараду, розглянувши заходи з “остаточного вирішення”. Визначили місце знищення євреїв – Бабин Яр. Його території вистачить для десятків тисяч трупів, адже має довжину 2,5 кілометрів при глибині до 50 метрів.
Нескінчений людський потік складався з жінок, малюків, підлітків, старих, інвалідів на возиках, а також немічних, які не могли самі пересуватися – їх несли на ношах. Опинившись у районі, оточеному колючим дротом і поліцією, люди втрачали можливість повернути назад – пастка зачинилася.
29 вересня нацисти розстріляли близько 22 тисяч євреїв. Інших, кого не встигли знищити, запхали на ніч до гаражів танкоремонтного господарства по вулиці Лагерній. Наступного дня їх вбили в Бабиному Яру. Чимало євреїв не пішли до Бабиного Яру, переховуючись у знайомих. На початку жовтня окупанти влаштували масовий обхід квартир. Виявлених євреїв звозили до гаражів, а потім вантажівками доправляли до Бабиного Яру і вбивали.
Станом на 12 жовтня, за звітами катів, кількість жертв перевищила 51 тисячу. Конвеєр смерті тривав. 14 жовтня автоматні черги знову охопили Бабин Яр – тепер знищили 308 євреїв з числа пацієнтів психоневрологічної лікарні ім. Павлова.
Перша хвиля розстрілів, розпочата 29 вересня, тривала безперервно півтора місяці – до середини листопада 1941-го. Нищення євреїв виявилося початком інших масових убивств. Далі в Бабиному Яру протягом двох років знищили людей різного етнічного походження і віку. Загалом у тій жахливій місцині знайшли свою смерть понад 100 тисяч людей.
Але були люди, які ризикуючи власним життям, а також життям членів своїх родин, переховували в себе євреїв. Це – українці, поляки, білоруси, татари, росіяни, вірмени, греки та німці. Почесне звання “Праведник Бабиного Яру” отримали понад півтисячі людей.
Після Другої світової війни назва київського яру стала символом людської трагедії як в Україні, так і в світі. Бабин Яр – це не тільки географічна назва, це одна з трагічних адрес масових розстрілів часів Другої світової війни. Загибель єврейського населення є значною частиною загальної трагедії, яку пережив багатонаціональний народ України.
Єдине, що ми можемо зробити для тих, кого вже немає – докласти максимум зусиль, щоб подібне ніколи не повторилося. Так не повинно бути ніколи, інакше люди просто втратять право називатися людьми.
Частково використано матеріали: BBC News Україна
