Щороку, у третю неділю травня, в Україні відзначають День пам’яті жертв політичних репресій. Цей день встановлений Указом Президента України у 2017 році, з метою гідного вшанування пам’яті репресованих українців, донесення до суспільства та світової спільноти об’єктивної інформації про злочини, вчинені у XX столітті комуністичним тоталітарним режимом на території України.
З метою вшанування пам’яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України.
Бібліотекарка читальної зали центральної міської бібліотеки Світлана ЧАБАН провела годину історичної правди «Збудуємо пам’яті невигойний собор». Присутні на заході дізналися історичні факти про одну з чорних сторінок нашої історії «Великий терор» – масштабну кампанію масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 рр. та сумну статистику смерті під час політичних репресій. В бібліотеці оформлено тематичну виставку книг «У світлі воскреслої пам’яті».
«В книжковій пам’яті – Великий терор» – під такою назвою для читачів міської бібліотеки – філії №4 підготовлений історичний книгопоказ, який познайомив користувачів бібліотеки як з художньою літературою даної тематики, так і з документальними книгами. Це і книги відомих авторів А.Рибакова «Діти Арбату», Дудінцева «Білі шати», О. Гончара «Собор», О. Солженіцина «Архипелаг ГУЛАГ», а також довідник «Реабілітовані історією» та книга О. Лавриновича «Розтріляне відродження».
Бібліотекарка міської бібліотеки – філії №5 Людмила ВОЛОХ презентувала історичний хронограф «Великий терор: у вирі народної трагедії», на полицях якого були представлені історичні документи, розповіді та спогади про жертв масових політичних репресій 1937-1938 років, а також краєзнавчі матеріали.
Зазнав репресій і наш земляк Олекса Різниченко.
Перебуваючи під впливом подій, викликаних розвінчанням культу Сталіна, на початку липня 1958 року запропонував своєму приятелеві Володимиру Барсуківському скласти листівку «Обращение к народу». Її підписали: «Союз борьбы за освобождение народа (СОБОЗОН)».
У цьому ж році призваний на військову службу, яку проходив у Севастополі. Писав вірші, публікував їх у флотській газеті «Вымпел».
Наприкінці вересня 1959 року слідчий відділ УКДБ Одеської області порушив кримінальну справу проти О. Різниківа та В. Барсуківського. Їх заарештували. Військовий трибунал Одеського військового округу визнав доведеною вину у проведенні «антирадянської агітації і пропаганди» за ст. 7 ч. 1 Закону «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» в редакції від 26.12.1958 року. Суд урахував позитивні характеристики і призначив обом покарання тривалістю по півтора року.
Олекса Різників відбував строк у Мордовії. Після звільнення з мордовського табору працював у Первомайську електриком. У 1962-1968 роках навчався на заочному відділенні філологічного факультету Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова.
Видавництво «Маяк» двічі – 1969 і 1971 рр. – планувало до видання книжку Олекси Різникова «Вибухає весна». Але вона так і не була видана, бо автор 11 жовтня 1971року за звинувачення у проведенні антирадянської агітації і пропаганди (ч. 1 ст. 62 КК УРСР) був заарештований, а 19 травня 1972 року засуджений Одеським обласним судом на п’ять з половиною років таборів суворого режиму. Відбував строк у таборі ВС-389/36 (селише Кучине, Чусовського району Пермської області (Росія).
За місяць до закінчення строку О. Різників був етапований до Миколаєва, де йому було повідомлено про заборону повертатися до Одеси і призначено поселитися у Первомайську, біля родини.
Наприкінці 1980-х рр. брав участь в організації Народного руху, Товариства української мови, згодом «Просвіти». Восени 1990 року був учасником Всесвітнього форуму поезії «Золотий гомін» у Києві.
У грудні 1990 року став членом Спілки письменників України. Згідно Закону про реабілітацію від 17 квітня 1991 року був реабілітований по обох справах.
