У 76-ту річницю Перемоги завжди згадуємо тих, хто боровся за Батьківщину на фронтах, хто кував перемогу в тилу, хто віддав своє життя заради миру на землі. Чим далі у часі відходять від нас події Другої світової війни, тим менше поруч з нами залишається її учасників, а разом з ними уходять безцінні знання тих подій. З кожним роком все важче новим поколінням уявити масштабність та значення їхнього подвигу.
Багато написано розповідей, статей, книг про подвиги героїв, відомих не тільки в Україні, але й за її межами. У цій статті розповідається про героїв з числа національних меншин України, що захищали, страждали, виборювали Перемогу та віддали найцінніше — своє життя на користь Первомайщини.
Демид Андрійович Джуржа, народився у 1915 році у Кіровоградській області, Голованівського району в селі Капітанка.
Служив на Західному напрямку. В листопаді 1941 року на Дніпрі біля міста Жлобін, що у Білорусії, був важкопоранений. Після одужання, у 1944 році приїхав до Первомайська інвалідом та, маючи вищу освіту, яку отримав ще до війни, влаштувався викладачем в педагогічне училище. Після закриття училища працював вчителем історії понад 20 років у середній школі №1.
Відзначений орденом Вітчизняної війни І ступеня.
Георгій Никанорович Моргунов, росіянин, народився у 1915 році в Тамбовській області, Покрово-Морфинському районі в селі Покровска-2.
Служив старшим механіком авіаційного полку розвітки «ПЕ». Приймав участь в обороні Москви, пройшов через всю Україну, визволяючи Харків, Полтаву, Корсунь-Шевченківськ, Кіровоград (нині Кропивницький), Вознесенськ, Первомайськ. Далі звільняв від фашистів територію Угорщини, Румунії, Австрії та Чехословаччини.
Після війни жив та працював у Первомайську начальником Первомайського енергозбуту (1948-1978). Відзначений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалями «За оборону Москвы», «За боевые заслуги», «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.», «За взятие Вены», «За взятие Будапешта».
Іван Іванович Черевичний, росіянин, народився у 1909 році у Первомайську (на той час в селі Голта Ананівского повіту Херсонської губернії).
Льотчик-полярник. Під час війни приймав участь у бойових діях на півночі: займався супроводом через кригу кораблів, рятував полярників із знищених фашистами полярних станцій і потоплених суден. Задля укладення договору по ленд-лізу із США у серпні 1941 року здійснив унікальний переліт з Москви в Америку через Аляску з групою високопоставлених фахівців. Після війни приймав участь у досліджені Арктики. За свою працю та подвиги відзначений багатьма нагородами: Герой Радянського Союзу, тричі орденами Леніна, орденом Червоного прапора, двічі орденом Трудового червоного прапора, орденом Червоної зірки, знаком Пошани.
Григорій Петрович Андрєєв, білорус, народився в селі Лугова Вирня на Гомельщині у Білорусії.
Починав свій бойовий шлях у партизанському загоні, що діяв у гомельських та чернігівських лісах. У 1943 році партизанські загони були об’єднані та увійшли до складу однієї з дивізій регулярних військ. Тоді Андрєєв став зв’язківцем командира батальйона. На цій посаді отримав поранення. Після лікування, попав до запасного стрілецького полку, що формувався у Татарстані, в складі якої вернувся до своєї дивізії. Приймав участь в операції «Багратіон». Далі були бої за визволення Польші, бої за Кенігсберг.
Після війни продовжив службу кадровим офіцером (закінчив Рибінське, а потім Саратівське танкове училище) в Мінську в танковому полку, Північна група військ в Польші. У 1957 році, став командиром батальйону танкового полку, що стояв у Первомайську. В 60-ті роки майор Авдєєв перекваліфіковується на ракетника.
Після звільнення в запас залишився жити із сім’єю у Первомайську, який став для нього рідним. Працював на підприємствах міста, зокрема, тривалий час на птахокомбінаті. Відзначений орденом Червоного прапора та медалями: «За отвагу», «За боевые заслуги», «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.»
Батирбек Мухтарович Льянов, інгуш, народився в селі Редант, Приміського району Інгушської автономної області.
Батирбєк Льянов, ще задовго до боїв за Первомайськ, прославився своєю сміливістю та кмітливістю, за що був неодноразово відзначений командуванням. Його подвиги проголошував диктор всесоюзного радіо Ю. Левітан.
У боях за Первомайськ Льянов був вже командиром взводу розвідки 58-ї горно-стрілецької дивізії. За розповіддю його товариша по службі Леоніда Тарасовича Голайко генерали 6-ї та 12-ї армії Київського особового військового округу Понєдєлін та Музиченко були взяті в полон та під жорсткою охороною утримуються в будівлі міської ради (нині Будинок рад). Їх визволяти зголосився Батирбек Льянов. Його підрозділ разом з шкільним учителем Г.Г. Унгером, німцем за національністю, переодягнулися в німецьку форму та під виглядом підрозділу СС увійшли до Первомайська. На той час у місті знаходився охоронний полк «Вікінг». Дізнавшись, де знаходиться старший гарнізону, підрозділ розвідників на чолі із Льяновим увійшли в будівлю. Але полонених генералів вже не було, їх півгодини раніше вивезли у невідомому напрямку. Піднялася тривога. Будівлю оточили танки. Завязався важкий бій. Вибухали снаряди та протитанкові гранати. Площу заполонило димом. Дивом вдалося вирватися із цього «пекла» лише трьом бійцям: молодшому лейтенанту Карпінському, сержанту Разгонову та рядовому Голайко. Всі інші загинули смертю хоробрих.
Через роки після війни, Леонід Голайко із жалем згадував, що через великі втрати, через плутанину та метушню у 1941 році світ так і не дізнався про подвиг відчайдушних сміливців — розвідників 6-ї армії.
Пам’ятаємо своїх героїв, і пам’ять ця не згасне з роками!
