Травень… Це місяць буяння садів, місяць по-літньому теплих ночей і нескінченних солов’їних пісень… А ще це місяць, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша і прийшов довго очикуємий, вистражданий, оплачений дорогою ціною мир. «Ніхто не забутий, і ніщо не забуте!..» Бібліотекарки читального залу Первомайської міської центральної бібліотеки, віддаючи дань пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої світової війни, підготували діалог поколінь «Коли ви вмирали – вам дзвони не грали»
Ніхто не забутий… На попіл ніхто не згорів!
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть…
І доки є пам’ять в людей і серця в матерів,
Доти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
Минають роки, відлітаючи у вічність… Все далі і далі відходять від нас грізні та важкі роки Другої світової війни, але не згасає пам’ять про тих, хто ціною власного життя захистив нашу країну від гітлерівської агресії.
Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 р. з попередньої злочинної змови керівництва двох країн — агресорів — фашистської Німеччини та більшовицько-комуністичного Радянського Союзу. Того вікопомного вересневого дня гітлерівська Німеччина напала на мирну Польщу. Ця іскра швидко перетворювалася у світову пожежу. А вже 17 вересня 1939 року Сталінська радянська імперія, що важким чоботом розтоптала Наддніпрянщину, під лицемірним приводом порятунку Західної України від німецьких фашистів кинулася й собі звіряче шматувати Польщу, до складу якої на той час входили західноукраїнські землі… Остерігаючись подальшого наступу сталінської Червоної Армії, Гітлер ударив першим. Сталося це недільного ранку 22 червня 1941 року. У вогняному смерчі Другої Світової війни запалала вся Україна…
В лихоліття війни було втягнуто 67 держав, 80% населення земної кулі. Друга Світова тривала довгих 6 років. Вона пронеслася над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопила простори всіх океанів. У цій війні загинуло близько 60 млн. осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто пропав безвісти. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні.
Минули дні і роки пролетіли,
А дня того забуть ніхто не міг.
Тут навіть сосни з горя посивіли,
Тут навіть камінь плаче край доріг.
Хіба ж забудеш, як палили хати?
Гойдались мертві у страшній петлі,
І на шляху валялися хлоп’ята,
Багнетами прибиті до землі.
Хіба ж забудеш, як сліпого діда
В звірячій злобі витягли крізь дим.
До танків прив’язали людоїди
І розірвали надвоє живим.
Дорогою ціною заплатив український народ за участь у запеклій війні. Не йде у забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу- його битва і його перемога над нацизмом.
Ми пам’ятаємо тих, хто не повернувся з поля бою у 1945-му, ми вклоняємося воїнам, що загинули в Афганістані, свічками стали на Майдані герої небесної сотні, з тривогою в душі вшановуємо воїнів, що загинули на сході України, дякуємо учасникам АТО, що є героями сьогодення.
Символ відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня Перемоги — червоний мак. Це міжнародний символ пам’яті жертв усіх військових та цивільних збройних конфліктів, алюзія кривавого сліду від кулі, що передає страждання та смерть. Використання квітки червоного маку як символу пам’яті отримало початок з вірша канадського військового лікаря Джона Маккрея «В полях фламандських» (1915).
В полях фламандських квітне мак
Поміж хрестів – скорботний знак
По нас; а жайвір серед хмар
Нам шле свій спів – останній дар,
Ледь чутний тут крізь грім атак.
Бо ми, полеглі в цих полях,
Ми, що кохали, нині – прах,
Жили – і прийняли удар
В полях фламандських. ..
Символ маку присутній і в українському фольклорі – за легендою, маки зацвітають там, де пролилася козацька кров.
