Жменю снігу з пазухи востаннє
Витрусила стомлена зима.
Та в душі весняне щебетання
Невгамовне серце обійма.
Ще… іще… і музика звучати
Знов почне, як вічний гімн життя.
Начебто Бетховена сонати
Піднімають бурю в почуттях.
Вже в природі чується відлига
І потоки – вбрід не перейти.
Це весна – скресає в серці крига,
І кохання лагодить мости.
(Антоніна Григоренко)
30 березня – Теплого Олекси. Цього дня чекають з особливим нетерпінням, а особливо пасічники. Вони пам’ятають: «На Теплого Олекси – діставай вулики». В цей день і вівсянка засвище свою пісеньку «Покинь сани – бери віз».
Крім пасічників Теплого Олекси чекають і рибалки. За повір`ям хижа риба досить квола і її можна спіймати голіруч, але «хто це зробить, тому весь рік не бачити улову», адже, як мовить прислів’я « На Теплого Олекси щука-риба лід хвостом розбиває»
Шанували Теплого Олексу й мисливці. Вони вважали, що в цей день просипаються ведмеді, покидають своє лігво і шукають поживи. А ще вважалося, що лисиці «ходять як у мариві: їм, бач, кури сняться». Тому мисливці сподівались на легку здобич.
В цей день ворон купає своїх дітей і відпускає їх на волю, на самостійне життя.
