В рамках проекту «Ермітаж цікавих людей» читальний зал Первомайської міської бібліотечної системи презентує народного артиста, Героя України, композитора, поета і педагога Олександра Білаша.
90 років тому: 6.03.1931 – у смт. Градизьк на Полтавщині народився Олександр Білаш, композитор, поет, педагог, Народний артист УРСР (1977), Народний артист СРСР (1990), Герой України (2001). У 1946 не прийнятий до Полтавського музичного училища з химерним формулюванням відмови «відсутність у абітурієнта слуху», попри те, що у нього був абсолютний слух. ЗакінчивЖитомирськемузичне училище (1952) та Київську консерваторію (1957). Викладач теорії музики Київського педагогічного інституту. Заступник головиСпілки композиторів УРСР, голова правління Київської організації. Уславився як композитор популярного жанру – автор музики близько 400 пісень. У доробку також 5 опер, 4 оперети, моноопери, кантати, твори для симфонічного та духового оркестру, фортепіанні концерти, ораторії, музика для 29 кінофільмів. Автор 9 поетичних збірок, член Національної спілки письменниківУкраїни (2000). У непростих умовах компартійного курсу на асиміляцію та русифікацію українців його творчість булла скерована на піднесення сучасної українсько їпісні, що нерозривн в’язалась до народних пісенних традицій. Як особисту драму сприймав анемічність української естради, засміченість теле- та радіоефіру третьорядними творами, відсутністю особистостей. Він говорив: «Я, напевно, старомодний, але в співака повинен бути голос та індивідуальність». З іншого боку постійно треба було очікувати несподіванок від радянської цензури. Для прикладу, якщо в художньої ради до музики пісні «Два кольори» зауважень не було, то в змісті вірша Д. Павличка вбачали майже контрреволюцію. «Нічого не везу додому, лиш горсточку старого полотна…» – це що, в’язень з тюрми повертається? А в поєднанні червоно і чорного кольорів ідеологічним контролерам марився бандерівський прапор ОУН. Та попри все творчість маестро стала вагомим внеском в підтримку та розвиток української музики, а багато його пісень стали народними. Великим натхненником та першою виконавицею його пісень була дружина – Лариса Остапенко. Помер у Києві 2003.
Я музику й поезію однаково люблю, Хоч кажуть двох любити небезпечно І аморально це вважають, і не ґречно, Та я нічого вже з собою не зроблю – Однаковісінько обох люблю. (ОлександрБілаш)
