Видатні жінки нашого краю

Напередодні жіночого свята в читальній залі( Первомайської центральної міської бібліотеки) бібліотекарі Антоніна Григоренко  й Світлана Чабан презентували виставку знайомство « Видатні жінки нашого краю».

Користувачі бібліотеки мають змогу ознайомитися з біографічними відомостями

наших видатних землячок, почитати твори.

Бебюш Юфудівна Капон 

Жителі Первомайска пам’ятають відому лікарку- офтальмологиню Бебюш Юфудівну Капон. Ще до війни для боротьби з трахомою в декількох містах півдня України були відкриті спеціалізовані клініки, одну з них – в Первомайську. З Одеси  була направлена учениця професора В.П. Філатова Бебюш Капон. Багатьом нашим землякам вона врятувала зір. Із спогадів племінниці Бебюш Капон Ганни Рофе-Симонової : “Вона прожила 93 роки, народилася у Бахчисараї у багатодітній караїмській сім’ї шостою, останньою дитиною. Маленька красуня Бібочка мріяла бути лікарем з дитинства і відмінно вчилася в початковій школі міста Бахчисараю. B 1910 році, після смерті батька від холери, мати з дітьми переїхала в Одесу. Бебюш вступила на медичний факультет Новоросійського Університету. Вона вчилася і допомагала братам в магазині. З блиском закінчивши Університет в 1917 році, Бібочка прийшла на роботу в очну клініку. У 1937 році академік Філатов, винайшовши свій знаменитий метод пересадки рогівки, відкрив всесоюзні курси по навчанню новому методу. У числі запрошених лікарів була і Бебюш Юфудівна Капон. За визнанням самого академіка, лікарка Капон була першою на цьому курсі. Він особисто запросив її на роботу в клініку, назвавши її своєю кращою ученицею. Залишившись на окупованій території, Бебюш Юфудівна продовжувала працювати в госпіталі. Навмисно заражаючи радянських військовополонених трахомою, вона ховала їх у своєму відділенні. Німці боялися трахоми і намагалися туди не заходити.Під покровом ночі, партизани вивозили солдатів до Савранського лісу. У сімейному архіві сім’ї Капон довго зберігався знаменитий лист від майора Пальчикова з Владивостока, який дякував лікарці за врятоване йому життя.  Німці посадили сім’ю Капон у в’язницю і зробили запит в Імперську канцелярію. Їх цікавила національна приналежність сім’ї. Поки чекали відповіді, в трьох церквах міста були замовлені молебні за здоров’я і звільнення родини лікарки Капон. З Берліна прийшла відповідь: “Випустити”! Після війни Бебюш Юфудівна, на запрошення міської влади, повернулася в Первомайськ і продовжувала завідувати очною лікарнею міста.. Академік Філатов щороку приїздив відпочивати туди і відвідував свою улюблену ученицю. Слава про прекрасного лікаря пішла далеко за межі міста і України. До лікарки Капон приїжджали з усіх куточків країни.  Більше 5 000 операцій, зроблені маленькою лікаркою принесли їй визнання і любов людей. У 70-і роки був знятий документальний фільм про Бебюш Юфудівну Капон “Серце віддаю людям”. Унікальний талант, скромність, благородство душі, щедрість, бажання допомагати людям, дарувати світло і радість життя назавжди залишать в пам’яті людей її прекрасний і чистий образ лікаря.

Галина Данилівна Педченко

Народилася 16 грудня 1926 року в селі Лиса Гора на Миколаївщині. У 1930 році переїжджає в місто Первомайськ. У 1939 році через переслідування батька сім’я переїхала до Киргизстану, в місто Таш-Кумир. Вчилася у залізничному технікумі, а після загибелі у 1943 році батька, пішла у дворічну школу радистів, яку закінчила у 1945 році.

У 1945—1954 роках жила і працювала в горах Тянь-Шаню, потім разом із чоловіком та дітьми повернулась на Батьківщину.

З 1970 року переїздить до Первомайська, де з 1972 року почала писати. Працювала в Літературному об’єднанні «Зажинок» при редакції газети «Прибузький комунар», яким керував В. П. Годований.

У 1985—1986 рр. — керувала Літературним об’єднанням. Спочатку творила російською мовою, згодом рідною українською. Першу збірку видала під назвою «Вітрякові крила». Збірка «Злива» вийшла в 2000 році, куди ввійшла і частина віршів із збірки «Дом в сердце». В збірку «Намалюй мені сонце» ввійшли і «Легенди рідного краю». Остання збірка «Калиновий вітер» вийшла в 2015 році.

Джулай Валерія Феофанівна

Валерія Джулай народилася 19 березня 1915 року у Тифлісі в родині вчителів Феофана Петровича та Зінаїди Костянтинівни Джулаїв. Батько був родом з півдня України. Раннє дитинство майбутньої письменниці пройшло на Кавказі, серед краси гірської природи. В 1921 році сім’я повернулася на Херсонщину, згодом переїхала до Первомайська. Тут Феофан Петрович працював директором профтехшколи (сучасна школа № 4), Зінаїда Костянтинівна була вчителькою.

  У 1935 році, після закінчення відділення мови та літератури Миколаївського педагогічного інституту, Валерія вчителювала у Снігурівці.

Всебічно обдарована, емоційна і чуттєва, вона намагалася толерувати українську культуру в те середовище, у якому проживала, через пісню, театральну гру, поезію, спілкування.

Уже на початку 70-х років Валерія Джулай із племінницею, яку взяла на виховання після смерті її батьків, переїхала до Первомайська на постійне місце проживання. Вона познайомилася із багатьма місцевими поетами, стала членом літоб’єднання… У 1981 році у Первомайську було створено міський «Клуб книголюбів», який об’єднав людей найрізноманітніших професій, різного віку, естетичних смаків і уподобань. Головою клубу обрали Валерію Джулай. Мешкаючи у Первомайську, Валерія Феофанівна переживала період творчого злету. На шпальтах «Прибузького комунару» з’явилися її вірші, оповідання, новели; серед яких: «Александру Блоку» (1980), «Сонет» (1980), «Хлопчик з тополиного хутора» (1980), «Монолог дільничного лікаря» (1980), «Баба Ганя» (1980), «Ой, летіли дикі гуси» (1981), «Осіння акварель» (1981), «Незабутні» (1981), «Сила натхнення» (до 30-річчя літоб’єднання) (1981), «А в нашому дворі…» (1982), «Великому поету» (1982), «Буран» (1982), «Дума про сонце» (1983), «Гімн Весни» (1983),«Данка»(1983), «На первый день весны» (1984).

Катерина Іллівна Непомяща




Народилася 11 (2) листопада 1886 р. в с. Голта Херсонської губернії у сім’ї Іллі Григоровича Непомящого та Параскеви Флорової.  

Навчалася Катерина Непомяща в Старосільському двокласному училищі (Гроднінська губернія) з 1 вересня 1896 р. до 25 травня 1901 р.

Друга половина ХІХ ст. була багатогранною: період реформ змінювався реакцією, абсолютна монархія існувала поруч із капіталістичними відносинами зароджувалися елементи демократії. Відкриття на теренах України університетів, виникнення товариств, організація бібліотек сприяли розвитку громадянського суспільства. Маленьке селище Голта не було виключенням у загальних процесах. На приватні пожертвування та за виручені від любительських вистав, організованих інтелігенцією, кошти у 1893 р. відбулося відкриття бібліотеки .

Катерина Іллівна прийшла працювати до бібліотеки у 1908 р. і фактично 50 років життя віддала розвитку бібліотечної справи. Не маючи власної сім’ї, знайшла себе в професії та в своїх колегах, зуміла виховати не одне покоління талановитих професійних бібліотекарів.

Після того, як збудували Будинок Рад, К.І. Непомяща звернулася до секретаря окружкому партії Д.С. Коротченка та голови окрвиконкому С.Д. Кириченка з проханням надати там місце для бібліотеки. Через деякий час її клопотання задовольнили, і бібліотека на довгі роки розташувалася у більш просторому приміщенні. У вересні 1930 р. Катерина Іллівна була призначена завідуючою бібліотеки і незмінно залишалася на цій посаді 30 років

Присвятивши бібліотеці 50 років життя, сподвижниця бібліотечної справи на теренах Первомайська у 1960 р. припинила свою професійну діяльність і пішла на заслужений відпочинок.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *