Бджільництво – заняття дуже древнє. Ще з античних часів філософи та історики доносили до нас відомості про цих комах. Так стародавній філософ Геродот, описуючи скіфів, розповідав, що в V столітті до нашої ери вони використовували мед і віск для своїх потреб.
У слов`ян бджола вважалася священною, а її зображення було незмінним атрибутом гербів, медалей, грошей, значків.
Розвивалося бджолярство поступово протягом багатьох століть. Спочатку люди в дуплах дерев виявляли диких бджіл, згодом перейшли до бортнярства, потім на зміну колодне утримування бджіл. Неоціненний внесок в розвиток бджільництва зробив П.Прокопович, винахідник рамкового вулика.
Ім’я ще одного українського бджоляра-вченого Іполита Івановича Корабльова, добре відоме у світі. Його, навіть, називають «батьком бджільництва».
І.І.Корабльов започаткував також дослідний розплідник медоносних рослин.
У 1946 році І.Корабльову присвоєно звання професора. Маючи великий досвід, він написав багато книг із бджільництва. Найпопулярніші з них: «Бджільництво», «Знання і користь бджільництва», «Як розводити бджіл», «Про вибір вулика», «Медоносні рослини», «Харчування бджіл», «Догляд за бджолами» та інші.
Пам’ять про вченого – бджоляра увічнена меморіальною дошкою на стінах Уманського національного університету садівництва, якому він віддав 44 роки свого життя.
