У мужності немає віку, У подвигу нема кінця. Із ними наш народ столикий Несе історію в палаючих серцях.
26 квітня 1986 року… Ця дата назавжди залишиться в пам’яті людства. 26 квітня, 34 роки тому, о І годині 23 хвилині 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум’я. Наша країна вперше зустрілася з такою грізною силою, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю. Героїзм миті, або мить героїзму, — завжди поступаються місцем буденній роботі. Але будні — зовсім незвичайні. На атомну станцію в перші дні з усіх куточків України прибули люди, унікальна техніка. За ці дні, тижні, які минули після аварії, була проведена велетенська робота, вирішені питання величезної технічної складності, які до Чорнобиля ніхто ніколи у світі не вирішував. У ліквідації аварії брали участь 600 000 людей: пожежники та медики, військовослужбовці та персонал станції – вони виконували свій обов’язок, ризикуючи своїм здоров’ям та життям. Всі ті, хто першими вийшли на лінію вогню, ступили у вируюче полум’я, в смертельну радіацію не за наказом командира, а за велінням совісті.
14 грудня в центральній міській бібліотеці відбулась літературна репрезентація «У подвигу нема кінця», присвячена Дню вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Мета заходу – згадати найстрашнішу катастрофу ХХ-го століття та висловити свою безмірну вдячність героям нашої Батьківщини, які ціною свого життя захистили світ від небувалої біди.
