Цей день можна назвати офіційним початком протестантства. У деяких лютеранських церквах Німеччини 31 жовтня називають Днем Тез Лютера. В цей день у 1517 році німецький реформатор Мартін Лютер сформулював свої відомі «95 тез» і 31 жовтня відправив їх листом до архієпископа Майнцського (за легендою прибив до дверей Замкової церкви міста Віттенберга). У них доктор богослов’я виступав проти продажу індульгенцій і влади Папи над відпущенням гріхів, проголошував, що церква і духовенство не є посередником між людиною і Богом.
Основне положення, висунуте Лютером, визначало, що людина досягає «порятунку душі» не через церкву та її обряди, а за допомогою віри, що дарується йому безпосередньо Богом. Також, Лютер спростував авторитет постанов церкви і папські декрети, відводячи роль єдиного джерела релігійної істини Святого Письма. Реформація охопила всю Європу: Францію (Ж. Кальвин), Англію (король Генріх VIII), Данію (Г. Таусен), Шведцію (брати Олафи), Польшу (Ян Ласкій) та інші країни.
Перші спроби реформувати католицьку церкву почалися ще в XIV столітті. Цьому дуже сприяли протести проти авіньйонських пап. Відображенням масового незадоволення став Джон Вікліф, професор Оксфордського університету, що проголосив необхідність знищення всієї папської системи і вилучення монастирсько-церковної землі на користь держави. У 1379 році він зазіхнув на авторитет Папи Римського, висловивши в своїх творах ідею про те, що Христос, а не папа римський, є главою церкви. Він стверджував, що Біблія, а не церква, є єдиним авторитетом віруючого і що церква повинна будуватися за образом Нового Заповіту. Щоб підкріпити свої погляди, Вікліф створив Біблію доступною простим людям на їх рідній мові (англійською). Студенти з Чехії, що навчалися в Англії, принесли його вчення до себе на батьківщину, де воно стало основою для ідей Яна Гуса. Ян Гус, пастор Віфлеємської каплиці, що навчався в Празькому університеті і приблизно 1409 року став його ректором, читав твори Вікліфа і засвоїв його ідеї. Проповіді Гуса припали на час підйому чеського національної свідомості, яка виступала проти влади Священної Римської імперії в Чехії. Прагнучи припинити народне невдоволення церковний собор у Констанці проголосив Яна Гуса і Джона Вікліфа єретиками, після чого вони були спалені на багатті. Кінцем Реформації історики вважають підписання Вестфальського миру у 1648 році, за підсумками якого релігійний фактор перестав відігравати суттєву роль у європейській політиці.
В основі Реформації було прагнення прогресивної частини церкви повернутися до чистоти Слова Божого від наносного людського. Ця подія призвела до доступності Біблії для всіх верств населення, переосмислення християнського віровчення і до появи протестантизму, розколу церкви на євангелічну і католицьку гілки. Вперше День Реформації був відзначений у 1560-х роках, але щорічне святкування було започатковане 31 жовтня 1717 року. Реформація сприяла зростанню національної свідомості народів Європи, істотно підвищився культурний і освітній рівень жителів Північної Європи. Для деяких мов спеціально була створена писемність, щоб мати можливість видавати на ній Біблію. Проголошення духовної рівності стимулювало розвиток уявлень про рівність політичну. Так, мирянам надавалися великі можливості в управлінні церквою, а громадянам – в управлінні державою.
Головним досягненням Реформації стало те, що вона значно сприяла зміні старих феодальних економічних відносин на нові капіталістичні. Прагнення до економії, до розвитку промисловості, до відмови від дорогих розваг, від дорогих богослужінь сприяло накопиченню капіталу, який вкладався в торгівлю і виробництво. В результаті протестантські держави почали випереджати в економічному розвитку католицькі та православні. Сама етика протестантів – “необхідно працювати сумлінно і старанно” сприяла розвитку економіки.
