Із тисяч народів і народностей світу майже 200 виросли в нації – створили свої держави й домоглися визнання світової спільноти, серед них – Україна. У духовному і політичному житті кожного народу є події й роки, які назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль у світових цивілізаційних процесах. Тепер маємо і в нашій історії такі події, що перед усім світом засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого, заможного життя.
А рік той – тисяча дев’ятсот дев’яносто перший.29-й День незалежності України прийшов, як результат тисячолітньої боротьби українського народу за право мати свою національну державу, яка повинна стати запорукою успішного культурного і політичного розвитку суспільства.
З нагоди головних державних свят нашої країни – Дня незалежності України та Дня Державного Прапора структурними підрозділами Первомайської міської централізованої бібліотечної системи проведено низку заходів: міською бібліотекою – філією№4 представлено літературну мозаїку «Прапор країни – це честь України», абонемент центральної міської бібліотеки запросив до літературного огляду «Історія України в художній літературі», а міська бібліотека – філія № 2(для дітей) – до мандрів під назвою «Україна унікальна,Україна надзвичайна».
24 серпня бібліотекарі запросили містян та гостей Первомайщини до живого спілкування під час проведення акції «Бібліосквер». До уваги присутніх були представлені книжкові викладки творів класиків та сучасності, проведено бібліоквіз «Історія незалежної України». Цікавою формою роботи стало проведення параду патріотичних ідей. Ведуча параду Антоніна Григоренко просила респондентів продовжити фразу «Я люблю Україну, тому я…». І ось які фрази пролунали з вуст первомайців:
люблю свою країну, свою Україну, я тут народилася, тут народились мої діти, мої батьки, я тут живу і тут працюю;
пишаюсь українцями – сильними, незламними, щирими;
шаную наші традиції;
насолоджуюсь нашими краєвидами;
люблю нашу мову і народні пісні;
розмовляю українською мовою;
не кидаю сміття на вулиці;
не використовую поліетилен;
прославляю її;
присвячую їй свої вірші;
шаную символи нашої держави;
виховую дітей патріотами;
захищав її територію;
волонтер.
На нашу долю випала ота найважливіша, неймовірно важка робота, яка не приносить швидких результатів. Але незважаючи на всі труднощі, ці роки були роками творення: руйнувалося старе, народжувалося нове. Україну маємо любити завжди такою, якою вона є, бо Україна – то ми! Плекаймо любов, пошану до неї, порозуміння! І буде світло. Обов’язково. Нехай наша подальша дорога буде світлою, гідною і радісною та збудеться одвічна мрія багатьох поколінь: «Запануємо ми, браття, у своїй сторонці».
