Є речі, які будуть жити навіть через сотні років. Адже поки залишаються люди, які про них пам’ятають і поважають, вони впроваджуються в сучасне життя з колишньою силою. Це навіть не матеріальне, а скоріше, духовне втілення самобутності українського народу. Українська вишиванка – сакральний і древній вид одягу, частина культури, спосіб захисту. Вона супроводжувала наших предків в різні моменти життя – в робочі будні, в радості свят, при народженні нових поколінь, при створенні сім’ї. Матері і дружини вишивали сорочки-обереги своїм синам і чоловікам, відправляючи їх в бій. Пишні наречені прикрашали свої наряди символічними візерунками, сподіваючись на здорове поповнення в родині і щастя в шлюбі.
Щороку в травні, після Великодніх дзвонів, коли неба блакить наповнюється пташиним співом, коли у трави і квіти вбирається земля, із весняним подихом приходить до нас найпрекрасніший день – Свято Матері.
Це від неї – тої одвічної і первозданної маминої колискової, що дає твердий поступ у життя, мабуть, і бере початок люд увесь, мова рідна, земля наша і вишиванка.
Заростуть споришами стежки у дитинство, повиростають діти, покинуть рідну домівку, розлетяться по далеких світах… Та тільки родина благословляє їх на всіх життєвих дорогах.
Родина – це мить, і це – вічність… вона живе в дітях і онуках, у родові нашому. Саме у ці дні травневі дні українці святкують день матері -12 травня, День сім’ї – 15 травня та День вишиванки – 16 травня. Це символи вічності нашого народу. І саме в ці дні в читальному залі Первомайської міської бібліотеки відбулося чергове засідання клубу «Первомайські обрії». При клубі створена вокальна група «Журавка», керівник Людмила Рустамова, які підготували пісні «Рідна мати моя» та «Вишиванка», Марія Воробйова та Світлана Майор прочитали власні вірші, присвячені матерям, а вихованці Первомайських музичних шкіл №1 і№2 керівник Тетяна Шелест привітали членів клубу прекрасними мелодіями та романсами.
Українка найдавніших віків не вагалася віддати життя за свою Батьківщину, як і її нащадки в цілій нашій історії аж до нинішніх часів. Вона благословляла на подвиги своїх синів і чоловіків, а довгими зимовими вечорами вишивала їм обереги. Та не лише вишиванкою можна передати інформацію. Її передає також український танок, який подарувала гостям бібліотекар Тетяна Войцехівська.
З пошани до матері починається Людина. Пам’ятаймо це, як хочемо, щоб наш рід не перевівся, щоб діти виростали милосердними, чуйними людьми. Бо власне, й рід і родина тримається з почуття до матері. Бо мати, родина, вишиванка – це символи вічності українського народу.
