Душа, що піснею озветься

Під такою назвою 3 березня 2019 року Первомайською міською бібліотекою, спільно з   Первомайським міським центром культури та дозвілля ім. Є.Зарницької ,  за підтримки управління культури,національностей, релігій, молоді та спорту Первомайської міської ради  відбувся музичний вечір – спомин Володимира Івасюка ― одного із основоположників української естрадної музики, поета й композитора. Адже цього року мало би виповнитися 70 років від дня його народження та, на жаль, 40 років з дня трагічної смерті.
Метою заходу було ознайомити глядачів з життєвим і творчим шляхом творця неоціненної пісенної спадщини, донести високе і щире мистецтво невтомного трудівника на пісенній ниві, сприяти інтересу до всіх граней таланту митця.
Захід ропочався звучанням широко відомої «Червоної рути», яка не залишає нікого байдужим вже котре десятиліття. Це захопило увагу аудиторії. В розповідь-ознайомлення гармонійно впліталися пісенні перлини Володимира Івасюка. Звучали пісні різних років написання у записі й наживо. Записи пісень «Балада про дві скрипки», «Два перстені» дали можливість почути і побачити перших виконавців пісенних перлин Івасюка, почути голос митця, перенестися у той час. Глядачі з радістю підспівували лауреату Всеукраїнських та Міжнародних фестивалів та конкурсів Катерині Пасічній, учасникам народного вокального ансамблю «Райдуга» (керівник – Лідія Карабуза),..учасникам вокального ансамблю «Бравіссімо» (керівник – Фаїна Омарова) і солістам ДМШ №1  (директор – Віктор Граждан)Анастасії Панасюк, Олександру Крижанівському та Олександрі Запорожець,  які виконали популярні пісні Володимира Івасюка. Живе виконання пісень підсилило захоплення музикою Володимира Івасюка, яку неможливо забути, бо ці мелодії проникають у серце, щоб залишитись там назавжди. Те, що творив Івасюк одразу ж захоплювало слухача як при житті композитора, так і нині. Володимир Івасюк – творець більше ста пісень, більше п’ятдесяти інструментальних творів, музики до кількох спектаклів.  Музика Володимира Івасюка – найчистіша й найсвітліша, до неї з трепетом і хвилюванням хочеться прилинути у хвилини щастя, радості і тихого смутку. У ній – голос скрипки і трембіти, дримби і сопілки, чарівної смереки та гірського водоспаду. Вона не старіє, як ніколи вже не постаріє її автор, який посміхається до нас із портретів, завжди молодий і життєрадісний. Віримо, що разом із його піснями, як цього бажав один із друзів Володимира Ростислав Братунь, завжди на повну силу іскритиметься водограй мелодій і палахкотітиме червона рута словом народу, на землі якого розцвіла. Хай же ім’я Володимира Івасюка гордо височіє на мистецькій Говерлі третього тисячоліття!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *