Вечір –реквієм “Сльози Божої матері”

Напередодні дня памяті жерт голодомому в Перовомайській міській ЦБС відбувся Вечір –реквієм «Сльози Божої матері». Розпочався вечір молитвою: « Матінко Божа – усі ідуть до тебе на прощу. Вислухай і мою сповідь. Все своє життя я несла страшний тягар, здавалось, полопають жили, але кожен раз, підставляючи оголену душу свою, я знала, що вистою, що відстою своє право на щастя. Допоможи мені і всім людям стати рабами Божими, а не земних диктаторів рабами. Амінь.».  Так молилася Марія з однойменної книги Уласа Самчука , яку презентувала присутнім ведуча вечора Антоніна Григоренко. Саме в цій повісті автор зобразив всю трагедію українського народу – голодомор.

Не  звільняється  пам’ять.  Відлунює  знову  роками.

Я  зітхну …  запалю  обгорілу  свічу.

Помічаю:  не  замки – твердині,  ні  храми –

Скам’янілий  чорнозем – потріскані  стіни  плачу.

Піднялись,  озиваються  в  десятиліттях

З  далини,  аж  немов  з  кам’яної  гори

Надійшли.  Придивляюсь: «Вкраїна  ХХ  століття».

І  не  рік,  а  криваве  клеймо: «тридцять  три» .

На вечір завітали члени клубів «Ще не вечір» та «Гармонія життя», а також колектив «Голтяни» міського Центру культури та дозвілля ім. Є. Зарницької, керівник Клавдія Прокопенко.

Ведуча розповіла, що  на  багатих  чорноземах  України  вмирали…  Вмирали  у  полі,  на  дорозі,  під  тином.  Вмирали  поодинці  та  сім’ями.  Вмирали  цілі  села  і  славні  козацькі  роди.  Голод

Якими  словами  описати  мучеництво  України,  яка  поклала  у  землю  мільйони  своїх  кращих  синів  і  дочок?  Голодомор  позначився  на  майбутньому  нації:  третина  умертвлених – діти,  які  не  народили  нащадків.

А які страждання терпіли матері, у яких на руках умирали діти. Чи є для матері більша мука, ніж пережити своїх дітей?..

Методист бібліотеки Людмила Дмитрівна Кучеренко прочитала вірш Сергія Відмиша «Голод 33-го», а колектив «Голтяни» показали композицію «Символи нашого народу».

Своїми спогадами поділилась Валентина Антонівна Христофолі та Надія Миколаївна Замчак.

Присутні переглянули книжкову виставку –інсталяцію « Три колоски закуті дротом», фільм Юрія Островершенка «Чи про це забути?» та вшанували хвилиною мовчання загиблих в роки голодоморів.

Засвіти свічу на вікні.
Хай промінням сягне до зорі,
Хай освітить весь світ співчуттям.
Це збагни ти собі і затям.

Засвічу у серці свічу.
І думками туди полечу,
Де мільйони моїх братів
В смерть летіли по волі катів.

Запалімо мільйони свічок!
Душі тих малих діточок
З болем з неба за нами зорять.
І німують. Мовчать.

Засвіти свічу, засвіти!
Хай здригнуться від правди світи.
Хай дізнається вся Земля:
Панахиду Вкраїна справля…

Після цих слів ведуча закликала всіх присутніх запалити свічки 24 листопада, в день пам’яті жертв голодомору.

Л. Кучеренко.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.