Зелені свята наступають,
Дівчата м`яту вже збирають,
Берізки наче наречені,
І липоньки вже теж зелені,
Квітчаймо, друзі, всі оселі,
Зробімо ці свята веселі!
Коли природа, сягнувши зеніту квітування, ніби стверджує, що життя вічне і кожне серце в унісон з природою переймається цією вірою, до нас приходить свято Святої Трійці. А ще Зелені свята – народна назва великого свята.
Це перше по-справжньому літнє свято, тож багато традицій і звичаїв походять від дохристиянського культу дерев, трав та квітів. Саме тому, долівку в домівках перед Зеленими святами прийнято встеляти різним духмяним зіллям – любистком, м`ятою, лепехою і «закосичувати» дім клечанням – зеленими гілочками горіха, липи тощо.
Неділя ж Зеленого тижня називається клечальною неділею, або П`ятидесятницею – це п`ятдесятий день після Великодня. В Україні існував звичай після святкової літургії, йти хресним ходом до криниць і кропити їх свяченою водою. У своїх домівках після відправи та освячення, люди накривали на стіл, символічні страви, приготовлені заздалегідь.
Також, у цей день молоді дівчата часто ворожили, а з квітів і трав плели вінки пускаючи по воді.
В Україні довго зберігався звичай серед жінок в «русалчин тиждень» (тиждень перед Трійцею) розвішувати по деревах полотно, що його ніби русалки брали собі на сорочки. На вікнах розкладали гарячий хліб, гадаючи, що його парою русалки будуть ситі.
Вважжалося, що напередодні Трійці не можна дівчатам ходити в ліс, бо там їх можуть зловити русалки й питати: «Полин, чи петрушка?». Якщо дівчина скаже «полин», то русалка на це: «Сама ти згинь» – і відпустить, а як скаже дівчина: «петрушка», то русалка: – «Ти ж моя душка!», – і залоскоче дівчину до смерті.
На Зелені свята, як і після Великодня, провідували померлих родичів, могили яких обсипали клечаним зіллям. На кладовищі влаштовували панахиди та спільні поминальні трапези. Ця традиція подекуди збереглася до наших днів.
Закінчувалися Зелені свята – проводом русалок в понеділок, після тижня Зелених свят. Ввечері, коли вже зійде місяць, дівчата в білих сорочках і намисті, з розплетеними косами і вінками на голові, беруться за руки й довгим ключем ідуть за село на поля. Попереду йде русалка. Вся ця процесія супроводжується русалчиними піснями, в яких співається про те, що русалки просять у дівчат сорочки, а в жінок – намітки.
В основі Зелених свят тисячі років лежали культ рослинності і магія заклинання майбутнього урожаю. Тепер це свято, також, єднає нас із природою, з пращурами та їхньою вірою у вічність душі. Воно кличе до гармонії нас із довкіллям, вселяє надію на світло й добро. У ці свята ми вдовольняємо одвічну потребу людської душі – спілкуватися з живою природою.
Напередодні Зелених свят в Первомайській міській бібліотеці пройшла творча зустріч: «Ой, земле, радістю умийся – прийшла до нас Зелена Трійця!».
На зустріч були запрошені Хор ветеранів війни і праці та колектив «Голтяночка» міського центру культури та дозвілля ім. Є. Зарницької. В читальному залі, уквітчаному рушниками, гілками дерев та квітами розпочалось справжнє дійство. Учасниці розповідали про лікувальні властивості різних рослин, про звичаї та обряди, співали українські народні і русальні пісні.
Присутнім були показані уривки з відеофільмів «Трійця» і «Зелені свята», а для читачів експонували тематичну виставку: «Ой, земле, радістю умийся – прийшла до нас Зелена Трійця!».
Приємно, що й нині ми пам’ятаємо, цікавимось і зберігаємо традиції свого народу. Тож, нехай святкування Трійці цього року стане для кожної родини особливим.
