Голокост (анг. holocaust – винищення, всеспалення) – термін, яким в історіографії називають геноцид євреїв, здійснюваний нацистами напередодні та під час Другої світової війни. Геноцид – результат проведення нацистської політики Адольфа Гітлера, який, розвиваючи расистські ідеї, вже на початку 20-х рр. виступив із партійною програмою, де відповідальність за поразку Німеччини у Першій світовій війні поклав на євреїв, звинувативши їх також у післявоєнному політичному і економічному розладі Німеччини. Прийшовши до влади, нацисти зробили антисемітизм офіційною політикою: євреїв звільняли з державних посад, армії, судів і ВНЗів. 15 вересня 1935 р. на щорічному зібрані нацистів у м. Нюрберг ухвалені антиєврейські закони «Про громадян рейху», «Про захист німецької крові та честі», згідно з якими лише арійці могли користуватися політичними і громадянськими правами. Протягом 1933-38 рр. Рейх покинуло 30% євреїв. У ніч з 9 на 10 листопада 1938 р. по всій Німеччині прокотилися єврейські погроми, названі «Кришталевою ніччю», під час яких було спалено або зруйновано 1400 синагог, розграбовано єврейські будинки та магазини, вбито 300 євреїв, а близько 30 тис. – відправлено в концтабори. 20 січня 1942 р. у передмісті Берліна Ванзеє відбулась конференція вищих чинів СС, гестапо та керівників окупованих країн, на якій вирішено 11 млн євреїв з 33-х країн (у це число ввійшли також євреї країн, які нацисти планували завоювати, і тих, що були в союзі з Німеччиною) депортувати у заздалегідь підготовлені табори смерті, які знаходились переважно на території окупованої Польщі – Аушвіц, Майданек, Треблінка та ін. Були придумані й найбільш ефективні методи вбивства – газові камери. Загалом у таборах було вбито близько 3,5 млн євреїв, а всього у період Геноциду нацисти знищили 6 млн євреїв, що на той час становило 60 % всього єврейського населення Європи. Джерело: Енциклопедія Сучасної України.
